Українське літо після «русской вєсни». Чи звільнять ЗСУ до кінця року південь та Крим, якщо повітряна блокада триватиме й далі — аналіз NV

Наступного дня з’явилася інша новина, на перший огляд узагалі не пов’язана з прапором на косі: окупаційна влада Криму оголосила про введення режиму надзвичайної ситуації на півострові. Формальне пояснення — для вирішення економічних питань. Але по факту йдеться про те, що регіон, частина представників якого колись так голосно раділа «поверненню в рідну гавань», нині опинився у справжній скруті: з критичним дефіцитом палива, перебоями з електроенергією та водопостачанням, із відкладеним аж до вересня туристичним сезоном і сумнівними перспективами змінити щось на краще.

Насправді, обидві новини є частинами одного великого пазла, який поступово та впевнено складає на окупованому росіянами півдні Україна. Його основну ідею нещодавно сформулював міністр оборони Михайло Федоров: схоже, що найближчим часом Крим стане островом, що призведе до вельми несподіваних для росіян наслідків.

Більш лаконічно на цю тему висловився український офіцер, зусилля підлеглих якого і формують цю «несподівану» для росіян реальність — Роберт (Мадяр) Бровді, очільник Сил безпілотних систем (СБС). Він пообіцяв: «Найближчим часом ми ізолюємо Крим».

Але й Крим — лише частина згаданого вище пазлу. Адже логістична ізоляція півострова означає переривання постачання на всьому окупованому росіянами півдні: від Керченського мосту через кримські перешийки херсонським і запорізьким суходолом до Бердянська і далі до Маріуполя. А це означає, що весь фронт окупантів у регіоні опиниться під загрозою.

Кримський півострів, за словами воєнного експерта Олександра Коваленка, не самоціль для ЗСУ. Він — лише транзитний вузол, який впливає на весь окупований південь України.

Самотній Крим

З кінця травня українські безпілотники на півдні своїми ударами на середню (міддлстрайки) та велику (діпстрайки) відстані системно руйнують логістику — мости та залізницю, а також б’ють по постачанню пального й енергетиці, та ще й нищать ворожі системи протиповітряної оборони.

Найвідчутніший тиск припав на логістику. У ніч проти 18 червня, а потім 22−23 червня Сили спецоперацій добили залізничний міст через Північнокримський канал біля Роздольного — його руйнування підтвердили супутникові знімки Planet Labs. Зруйновано або пошкоджено залізничний міст у Владиславівці, мости на перешийках біля Чонгара й Армянська, уражено залізничний вузол у Джанкої.

Тиск іде й по морю: під ударами опинилися порти Маріуполя і Бердянська, у морі дрони переслідують російські судна, а із сімох поромів, які забезпечували переправу між РФ та Кримом, на початок року, могло залишилися лише два.

Кримський міст хоч і поки що вцілів, та на час повітряних атак рух по ньому перекривають на декілька годин, — і пропускає цей путінський «мегапроєкт» зараз переважно лише легкові автомобілі.

Поступово, від березня, Сили оборони нищать тилову логістику ворога в окупованих районах Херсонщини та Запорізької області — передусім по трасі від Маріуполя на Бердянськ, Мелітополь і далі до в'їзду в Крим. Там панують українські дрони й горять російські бензовози, вантажівки та військова техніка.

«Таким чином вирізається повністю материкове забезпечення російського угруповання», — каже Коваленко.

За оцінками Бровді, трафік у Крим за два останні тижні впав на 71%. Командувач СБС пояснив, що бити російські вантажі на півдні — це все одно, як «стріляти куріпок у відкритому полі».

Другий напрям, який методична виводять із ладу українські діпстрайки, — паливо й енергетика. Лише за останній місяць під удар потрапили кримські нафтобази в Єди-Кую біля Керчі та у Феодосії, нафтотермінал у Керчі, чотири газові компресорні станції і Глібівське підземне газосховище на Тарханкуті, пожежу на якому зафіксували навіть теплові супутники NASA. Окупаційна влада півострова вже декілька днів як заборонила продаж бензину населенню — лише екстреним службам.

Кульмінацією став удар у ніч проти 25 червня по головній підстанції Севастопольської електростанції — саме він занурив у темряву близько половини півострова.

Воєнний експерт Костянтин Машовець порівнює наслідки цих подій з ефектом доміно: за проблемами з постачанням у Крим пального почалися труднощі з електрикою, а далі — з водою, бо знеструмлено критичне обладнання водоканалу. Курортний сезон на цьому тлі, іронізує експерт, «заграв новими яскравими барвами», — окупаційна влада вже повідомила, що дитячі санаторії півострова не працюватимуть до 1 вересня.

Чому ворог не може швидко «залатати» ці «діри»? Енергоаналітик Геннадій Рябцев називає півострів «енергетичним глухим кутом без власного кільця мережі, залежним від єдиної артерії з Росії». Іншими словами, бити по кримській енергетиці легко, а лагодити її довго й дорого.

Третя ціль український атак — протиповітряна оборона й Чорноморський флот. Дрони та ракети методично вибивають комплекси ППО С-400, радари й зенітні засоби: за офіційними заявами, з кінця червня уражено ангари на аеродромі Саки, елементи ППО біля Керчі та радіолокаційні станції. Сам флот РФ давно витіснений із кримських вод і замкнений у Новоросійську.

Військово-морський аналітик Гарі Саттон у статті для Naval News формулює це образно: захисні моли Новоросійська «перетворюються на клітку», бо іншого порту, куди можна відступити, у росіян на Чорному морі немає.

Українська сторона, за словами речника ВМС Дмитра Плетенчука, вважає, що третина складу ворожого Чорноморського флоту вже виведена з ладу, знищена чи пошкоджена.

Потрібен темп

Чи справді Крим може стати островом? Західні аналітики обережні: так, але все впирається в темп.

Крістіна Гарвард з Інституту вивчення війни (ISW) вважає, що ефекти кампанії визріватимуть у найближчі тижні, «якщо Україна втримає теперішній темп», коли удари середньої дальності нарощуються, а Росія досі не знайшла дієвих контрзаходів.

Старший науковий співробітник Carnegie Endowment Майкл Кофман наголошує, що прогрес у дронових технологіях справді робить відрізання Криму реальним із часом, однак відкинути російські сили самими ударами БпЛА не вдасться — потрібна скоординована сухопутна операція. До того ж елітний російський підрозділ безпілотників Рубікон уже, за його словами, працює над тим, щоб звести нанівець українську перевагу в міддлстрайках.

Свою засторогу озвучує й Наталія Сескурія, старша наукова співробітниця Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI): мовляв, оцінювати, чи зможе Україна повністю відрізати Крим, поки що зарано. Бо Росія зберігає сухопутний коридор через окупований південь і майже добудувала залізницю Ростов — Крим.

Але от із цим самим «сухопутним коридором», вірніше, з ударами по ньому, у росіян виникає інша проблема, — і вона не пов’язана напряму з Кримом.

Машовець пояснює, що український повітряний контроль над трасами на Херсонщині та біля Мелітополя, Бердянська й Маріуполя ставить під загрозу матеріально-технічне забезпечення двох російських угруповань Південної операційної зони, що називаються Дніпро і Схід. Особливо актуально це для першого з них, до зони відповідальності якого «належить» і вже згадана на початку Кінбурнська коса, — логістика тут тягнеться на понад 400 км від Маріуполя.

Міддлстрайки Сил оборони, на думку Машовця, ведуть до «дефрагментації» російського постачання: воно втрачає централізований характер, а перевалка й розподіл вантажів між оперативним і тактичним рівнями різко ускладняються. Саме це може стати вирішальним чинником усієї літньої кампанії на півдні.

Передові підрозділи російських сил біля Дніпра вже відчувають дефіцит.

Наступним кроком, як прогнозує Коваленко, стане регулярний контроль із повітря за Кримським мостом, — українські дронарі можуть його встановити вже наприкінці червня чи на початку липня.

Два сценарії для півдня

Москва адаптується до нових загроз, вкладаючись в інфраструктуру так званого Азовського транспортного кільця, а нинішня українська перевага в дронах, як застерігають аналітики, не триматиметься вічно.

Яким стан сторін на півдні стане до кінця року? Коваленко окреслює два сценарії.

Перший: Україна зірве російську літню кампанію. Тобто наступ у Запорізькій області зупиниться, ворог втратить можливість операцій у районі нижньої течії Дніпра, а Сили оборони звільнять деякі території південніше та східніше Запоріжжя — від Степногірська до Кам’янки, біля Оріхова, можливо, біля Гуляйполя й далі.

Другий сценарій, на думку Коваленка, може бути максимально оптимістичним для України: ЗСУ нівелюють не лише наступальні, а й оборонні спроможності ворога. У такому випадку Сили оборони можуть перейти до інтенсивних контратак, які здатні перерости в контрнаступ, — передусім на Херсонщині. І зрештою до кінця року українські підрозділи вийдуть на адміністративну межу з Кримом.