У часи криз найціннішими якостями є стійкість та інноваційність. Перша допомагає вистояти. Друга — знайти шлях до перемоги. В Україні більшість людей з такими якостями займається бізнесом. На жаль, ми спостерігаємо тривожну тенденцію: придушення підприємницького духу. Такий підхід влади, незалежно від того, навмисний він чи ні, викликає серйозні питання щодо її довгострокових намірів.
Ми багато чуємо про величезні майбутні іноземні інвестиції. Колись після війни. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, з нашою країною були здебільшого саме українські підприємці та бізнесмени. Саме ці люди перенесли виробничі потужності, розгорнули додаткові виробничі лінії, створили нові робочі місця, надали та продовжують надавати фінансову підтримку збройним силам та органам влади різних рівнів. В той час, коли багато міжнародних корпорацій не тільки не стали поруч, а навіть не припинили підтримку економіки країни-агресора. Ця реальність підкреслює важливу істину: настав час покладатися на власні сили.
Я не применшую важливість іноземних інвестицій. Вони є надзвичайно цінними. Але не можуть вирішити всіх проблем країни. Навіть більшості проблем вони не вирішать. В умовах високого ризику іноземний капітал відступає, скорочуючи інвестиції. Бо йому є куди. Українському бізнесу відступати нікуди. Тому він керується вірою у країну та ЗСУ, власні сили, відданістю справі й продовжує ризикувати та інвестувати у довгострокову перспективу. У довгострокову перспективу своєї країни.
Українському бізнесу відступати нікуди. Тому він керується вірою у країну та ЗСУ
Ця віра далі поширюється на суспільство через роботодавців. Це вони культивують у своїх командах цінності стійкості та патріотизму. А тому тиск на бізнес призведе не тільки до спротиву підприємців та бізнес-лідерів, а й знайде відгук у всіх громадян.
Буду максимально відвертим. Я скептично ставлюся до післявоєнної відбудови виключно коштом майбутніх грантів від міжнародних партнерів. Справжнього сталого, успішного та довгострокового розвитку можна досягти лише шляхом розвитку культури підприємництва та ділової етики. Розвитком усвідомлення в суспільстві того, що саме наполеглива праця та власні інновації є запорукою успіху. А не участь в корупційних схемах. Створення атмосфери страху для бізнесу призводить до протилежного: спонукає до скорочення інвестицій та економії коштів. Демонструє людям, що краще не створювати, не будувати на перспективу, а брати тут і зараз. Те, до чого можеш дотягнутися.
Я хотів би застерегти тих, хто приймає рішення, від імпульсивних, несправедливих та агресивних дій проти найбільш динамічного сегмента нашого суспільства — підприємців. Єдине, до чого це призведе — це поширення недовіри та ворожнечі серед людей. Тоді як нам потрібна єдність.
Силові структури та уряд повинні зрозуміти: бізнес і підприємці є невіддільною частиною економічної стійкості країни. Від них залежить, куди рухатиметься економіка. Чи існуватиме вона, а врешті - і вони самі.
Насамкінець, розвиток культури підприємництва — не просто бізнес-імператив. Це має стати національним пріоритетом. Лише через сприятливе, справедливе середовище для бізнесу ми можемо забезпечити процвітання та зростання України. Якщо ж буде панувати недовіра, це сприятиме лише інтересам агресора.
Поняття «угода під тиском» має бути зрозумілим не лише підприємцям та юристам, але й усім членам суспільства. Волонтери, журналісти, бізнес-спільнота — це вільні люди, які ніколи не погодяться на такі умови. Особливо коли їх нав’язує влада. Влада може бути або джерелом довіри, або джерелом страху і несправедливості. Я все ще вірю, що ми далекі від того, щоб піддатися останньому.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV