Ключові елементи — контракти з визначеними строками, підвищення грошового забезпечення, найбільші виплати піхотинцям та штурмовикам, залучення іноземців, оновлений механізм повернення СЗЧ.
Це — кроки в правильному напрямку. Вони дозволять залучити мотивованих людей і утримати тих, хто вже служить.
Виплати найскладнішим професіям на війні
Десантно-штурмові війська — завжди на найважчих напрямках.
Підрозділи 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ ведуть наступальні дії навіть в обороні — чи то на Покровському, чи на Сіверському, чи на Олександрівському напрямку.
Удар — наша стихія та сила. Сила на війні має бути високооплачуваною. А титанічна сила — тим паче. Тому підвищення виплат до 7−10 тис. доларів для наших титанів-штурмовиків — це крок до справедливості. Це відповідає тим ризикам, які несе у собі така професія на війні.
Утримувати родину на 20 000 грн — неможливо
Але висока оплата за виконання штурмових «ударів» не працює єдиним мотиваційним чинником без збільшення шансів зберегти своє життя. Тож підвищення грошового забезпечення у поєднанні з технологічною перевагою та професійним вишколом має позитивно вплинути на посилення 7-го корпусу ДШВ добровольцями.
Наш шлях — трансформація військової служби. Комплексна. Це не одна зміна і не одне рішення. Це одночасна робота на кількох рівнях.
Люди — не машини
Існує питання, яке реформа поки не закриває, але яке варто проговорити.
Ті, хто пішов служити, коли було найважче — з 2022 року або ще з часів АТО/ООС, — несуть це навантаження найдовше. Люди — не машини. І справедливість — не абстракція. Це те, що тримає людину в строю.
Реформа рухається в правильному напрямку, обіцяючи поступове звільнення. Важливо цей процес розпочати. Це збереже найцінніший ресурс, який у нас є. І мотивацію повернутися на службу після закінчення відстрочки.
Іноземці: досвід є, потрібно масштабувати
Оновлення механізму залучення іноземців — закономірний і необхідний крок.
На жаль, експеримент із набором переважно іспаномовних рекрутів у 2022−2023 роках не був повністю успішним. Тож варто розширювати географію «іноземного легіону».
Маємо використати пробудження західних держав-членів НАТО чи Євросоюзу, які поступово починають усвідомлювати: війна Росії проти них є питанням часу. У нашій війні ми відстоюємо західний світ. Саме тому тримати рубежі маємо передусім спільно з європейцями. Це win-win. Інакше батальйони НАТО і надалі програватимуть відділенням українських дронарів на спільних навчаннях…
У підрозділах ДШВ вже є успішний досвід. Коли я був командиром 25-ї повітряно-десантної Січеславської бригади, ми розробили власний алгоритм відбору та застосування іноземців.
Починали з двох-трьох осіб. Після перших успішних операцій за участю іноземців хвиля закордонних рекрутів, які бажали потрапити у 25-ку, лише наростала.
У пікові періоди у лавах бригади було понад 200 іноземців, переважно з країн Європи та США. Їх задіювали як у складовій БпС, так і на бойових посадах та в тилу. 250 осіб у сучасній війні здатні обороняти невеликий, але важливий населений пункт. До прикладу, — селище чи містечко у Сувальскому коридорі…
У чому був наш секрет успіху? Ключовий інструмент — система відбору та підготовки.
По-перше, співбесіди проводили вже мобілізовані іноземці, які знали українські реалії зсередини.
По-друге, існував 10-денний курс «селекції»: вогнева і тактична підготовка, дрони, тактична медицина, інженерна підготовка, топографія, фізична підготовка та щоденні заняття з української мови. До фіналу доходили лише стійкі кандидати.
По-третє, за кожним іноземцем закріплювався сержант-куратор, відповідальний за адаптацію. Окремо діяла спільна група у месенджерах тільки для іноземців бригади та «мовний посібник» для підготовки до БЗВП.
Це приклад успішної системи, яку можна масштабувати на всіх рівнях Сил оборони.
Що ще б підвищило ефективність оновленого механізму іноземного рекрутингу: підключити іноземців до системи Армія+ для спільного документообігу, а також запустити механізм підтримки тих, хто отримав поранення під час служби.
Розширюючи залучення іноземців із країн Європи, не можна ігнорувати ще один системний виклик — мовний барʼєр та сумісність усередині Сил оборони.
Для іноземців варто запровадити обов’язковий курс вивчення української мови під час БЗВП. Натомість для кожного українського військовослужбовця — англійська поступово має ставати робочим інструментом. Ми рухаємося в бік НАТО, впроваджуємо його стандарти та моделі управління, а отже — маємо опановувати і спільну професійну мову.
Завдання з вивчення англійської можна вирішувати системно: через онлайн-навчання з інструкторами та викладачами державних військових вищих навчальних закладів.
Цивільні «військові»
Реформа передбачає підвищення зарплат для тилових посад. І це — слушний крок. Утримувати родину на 20 000 грн — неможливо.
На другому етапі варто розглянути розширення цивільних посад у війську. Зараз такі посади в нашій армії є, але це — точкова практика, яка стосується переважно технічного персоналу.
Армія США має у цьому досвід, який ми можемо перейняти. У них на корпусному рівні близько 30% посад займають саме цивільні. Це переважно логісти, IT-фахівці. Навіть є цивільні посади в J5 (Управління планування) та J7 (Управління підготовки).
В армії США цивільні військовослужбовці працюють навіть на рівні з керівниками напрямків.
У них розроблено спеціальні грейди — відповідники військових звань. Грейди відображають рівень знань і досвіду цивільного фахівця.
Наприклад, керівник підрозділу J5 — полковник, його заступник — цивільний спеціаліст того ж рівня компетенції.
Вивільнення тилових посад під цивільних працівників — це й ще крок до «взаємосумісності» в українському суспільстві. В якому, на жаль, вже почав утворюватися вододіл між військовим та цивільним світами.
СЗЧ та електронний облік
Реформа пропонує новий підхід до повернення військових із СЗЧ — без батальйонів резерву, напряму у визначені підрозділи.
Це рішення досить прагматичне. Сьогодні фактично сформувалася друга армія в тилу чисельністю не менше 250 000 людей. Це люди із бойовим досвідом, які опинилися поза системою. І хоча б частину з них — варто повернути до служби.
Поки незрозуміло, наскільки оновлений механізм разом з іншими пунктами реформи стане привабливим для тих, хто у СЗЧ. І чи втримаються вони від повторного порушення проходження військової служби. На жаль, це одна з ключових проблем для усіх минулих «хвиль» пропозицій від держави відновити свій статус на службі.
Наразі наше завдання — повернути тих, хто готовий знову стати до строю. А не остаточно втратити цих людей через відсутність зрозумілих і простих рішень.
В оголошеній новій програмі повернення із СЗЧ беруть участь три бригади нашого корпусу. Це 77 окрема аеромобільна Наддніпрянська, 78 окрема десантно-штурмова та 81 окрема аеромобільна Слобожанська бригади. Але інші наші підрозділи, які серед найефективніших у ЗСУ, теж готові долучитися за можливості.
Швидке переведення в межах одного корпусу через Армія+. Це — слушна ініціатива. І 7-й корпус ДШВ готовий стати одним із перших майданчиків для її апробації. Крім зменшення бюрократичного навантаження на систему, це ще і швидкість ухвалення кадрових рішень там, де час напряму впливає на боєздатність.
Щоб обидві ініціативи запрацювали, варто розглянути запровадження електронного обліку військовослужбовців. Це може стати одним із ключових інструментів для вирішення проблем із СЗЧ, комплектуванням і рекрутингом. Картка повинна містити дані про фах, наявність водійського посвідчення, стан здоров’я за висновком ВЛК, проходження БЗВП та інші необхідні для служби відомості.
Паперова довідка без фото, історії служби та актуальних даних уже не відповідає потребам сучасної армії. Повноцінна електронна ідентифікація дозволить оперативно формувати бойові розрахунки, відбирати людей за спеціальністю, спрощувати переведення військових, контролювати підготовку і попереджати повторні порушення.
Зараз українське військо точно не є армією зразка 2014 року. І навіть не 2022 року. Але сучасна війна — це коли ти завжди на крок попереду.
Тож ми маємо не лише впроваджувати технології та отримувати сучасне озброєння, а й мати здатність швидко управляти людьми та ресурсами.
Реформа вже розпочалася — головне тепер не зупинятися.