Я уважно прочитав це інтерв'ю. І перше запитання, яке у мене виникло, — чи було воно, як пише французьке видання, справді результатом зусиль редакції дістатися до «найзагадковішої фігури Росії, людини, яка «створила» Путіна, тіньового радника, який надихнув романіста Джуліано да Емполі написати «Чарівника Кремля».
Владислав Сурков, як ми знаємо, у 2022-му році потрапив у опалу, як повідомлялося, через незадоволення ним Кремля чи особисто Путіна. І сталося це після невдалого старту так званої «СВО». Через це Сурков певний час перебував в опалі, як він сам сказав — «пішов в академічну відпустку». Тому я схиляюся до того, що це інтерв'ю, скоріш за все, було ініціативою самого Суркова. Тобто він зараз відчув момент, коли знову може стати корисним.
І, в принципі, треба йому віддати належне — дійсно момент вибраний дуже вдало.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Бо зараз розпочався інформаційний супровід поточної фази так званої «СВО». Тобто Сурков зробив програмний анонс того, яким чином має бути адаптована стратегія РФ, що, як він зазначає, є незмінною. В інтерв'ю, зокрема, йдеться про певні зміни тактики досягнення стратегічних цілей Росії.
Росія вже хапнула значно більше, ніж може винести
Я не буду повторюватися, які основні цілі переслідуються зараз внутрішньою і зовнішньою політикою Росії, і зокрема те, що знищення України є основним завданням на шляху їхнього досягнення, і зокрема особистою амбіцією Путіна, а також абсолютно прагматичним завданням — збереження режиму. Що я б відзначив з найбільш цікавого. На мій погляд, де-факто Сурков визнає екзистенційну загрозу Російській Федерації як імперії. І ті застереження, які він висловлює, уже реалізувалися. Тобто коли щодо розширення Росії він говорить, що «головне не захоплюватися і не брати занадто великий шматок», то мені здається, що він не стільки намагається говорити про маркери в реалізації стратегії, але прихованим меседжем попереджає, що Росія вже хапнула значно більше, ніж може винести.
У цій статті примітні викривлені оцінки та розуміння України. Зокрема, коли він говорить про західну меншість і якусь там проросійську більшість, це явна ознака того, що або ж він свідомо маніпулює, або ж ті стратегічні прорахунки, які мали місце напередодні вторгнення 2022 року, або ще навіть раніше, у 2013−2014 році, так і не були вивчені.
Потім іще один його пасаж — про розподіл України на три різні регіони. Цей розподіл зник десь у 2010-х роках. Тобто до 2010-х років дійсно соціологи чітко фіксували, що була південно-східна частина українського суспільства, такий макрорегіон, була центральна Україна і західна Україна. А десь уже після 2010-х років суттєва різниця в суспільній думці стерлася. Уже можна було говорити про те, що ті питання, які роз'єднували, — мовні, культурні, історичні — розмиті. Так, залишалися суттєві відмінності в зовнішньо-політичних орієнтаціях, в оцінці історичних подій, майбутнього України. Однією з причин цієї аномалії було населення на Кримському півострові. Після анексії Криму, частин Донецької і Луганської області вже навіть ця різниця між південно-східними областями і рештою Україною не була такою разючою.
Збурила всіх фраза Суркова «Збалансований розподіл України повинен буде включати частку Брюсселя». Думаю, що під назвою Брюссель він має на увазі не стільки Європейський Союз, а окремих його членів, яких ми добре знаємо. Насамперед зрозуміло, що йдеться про Угорщину. Сьогоднішня її влада не соромиться відкрито говорити про територіальні претензії до України, постійно звучить сага про дискримінацію угорців в Україні. Звісно, це спроба на випередження підтримати ті сили, які зараз потужно подають голос у Румунії, є те ж саме і в Польщі, і в Словаччині. Тобто це спроба підіграти радикальним настроям у суспільствах цих країн і дати додаткові аргументи тим політикам, які зараз рвуться до влади. Зокрема, ми бачимо це в Румунії.
Тож я б назвав цю частину інтерв'ю Суркова спробою роздати цукерки для Орбана і загалом для євроскептиків. Тому що критика, яку він висловлює на адресу ЄС, доволі добре лягає на той ґрунт, який є в багатьох країнах. Бо там є суттєва частка політичної еліти, населення, які не задоволені Європейським Союзом із тих чи інших причин. Тому це спроба підігріти оці настрої.
Сурков у цьому інтерв'ю йде вже широко по геополітиці, по цивілізаційних моделях. Тобто Росія пропонується як складова північноєвропейської цивілізації. І тут же говорить, що Росія це місток між Заходом і Китаєм. І це добре лягає в бачення сьогоднішньої американської адміністрації. Тобто що без Росії зшити Глобальну Північ із Китаєм просто буде неможливо. Це ключове обґрунтування, чому все-таки Заходу доцільно не просто берегти Росію, а цінувати її як дуже потужний актив.
Чим ця стаття небезпечна? Зараз дуже слушний момент, і вона добре резонує з настроями, сигналами, що йдуть від американської адміністрації. І очевидно, що ті симпатики, як він їх називає «путіністи і трампісти», яких він уже об'єднує в ідеологічно близьку спільноту, що, на його погляд, зараз формується, мають зараз підхопити ці ідеї і розвивати максимально. Тому таке завдання є очевидним. Це інтерв'ю Суркова — чергове підтвердження, що стратегія Росії є незмінною, політика Росії як розширення імперії є також незмінною.
Сурков там собі приписує і авторство путінізму, і говорить про те, що на 99% реалізував свій задум. Хоча не факт, що це сподобається його конкурентам в адміністрації Путіна.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV