Привид Нємцова. Кого боїться Путін

Кремль ані словом не обмовився про п’яту річницю гучного вбивства, яке сталося прямо під стінами цитаделі російської влади. Бориса Нємцова — життєрадісного і харизматичного лідера демократичної опозиції — застрелили, коли він йшов через міст, що веде до Красної площі. Відтоді активісти підтримують імпровізований меморіал на цьому місці, незважаючи на постійні спроби влади стерти всі сліди злочину. Згідно з доповіддю, представленою в Парламентській асамблеї ОБСЄ, розслідування вбивства так і не провели належним чином, а те, як було організовано замовлене вбивство — приховують досі. Під час великих протестів у Москві і Санкт-Петербурзі минулої суботи товариші Нємцова гірко ремствували на те, що його голос найсильніше засуджував російську агресію проти України, тому у найманців були всі підстави вважати, що влада схвалила б вбивство.

Докази виводять прямо на Рамзана Кадирова — жорстокого чеченського лідера. Президент Володимир Путін настільки високо цінує особисту відданість чеченського бойовика, що щедро винагороджує з федерального бюджету такі «послуги», як розгортання воєнізованого батальйону так званих «кадировців» для патрулювання курдських областей у Сирії. Кадиров вважає, що він має право відправляти бойовиків під прикриттям або без, аби змусити мовчати опонентів, які шукають притулку у Франції чи Польщі. Водночас його дочка Айшат змогла безперешкодно провести модний показ своєї колекції в Парижі.

Путін все більше покладається на подібні методи жорсткого придушення громадського невдоволення, дозволяючи ФСБ і Росгвардії ігнорувати те, що захист прав людини ще досі існує. Жорсткий вирок, винесений військовим судом у Пензі, семи молодим людям, звинуваченим у створенні «терористичної» організації під назвою «Мережа», здивував навіть найпесимістичніших спостерігачів. Ці грубо сфабриковані справи настільки розгнівали суспільство, що «компетентні органи» поспішили організувати «витік», який пов’язує звинувачених із нерозкритим убивством. Хибність звинувачень в їхній причетності швидко викрили, але це встигло нашкодити кампанії опору. Майбутнє засідання військового суду Санкт-Петербурга може запустити нову хвилю протестів, особливо проти практики вибивати зізнання за допомогою тортур.

Показові судові процеси стали осередками, що розпалюють невдоволення російського суспільства і поступово руйнують його довіру до путінської влади. Намагаючись відновити свій авторитет, кремлівський лідер недавно ініціював публічне обговорення поправок до Конституції РФ. Але суперечки про необхідність і зміст запропонованих поправок набули настільки неконтрольованого характеру, що тепер лише 25% населення готові за них проголосувати.

У розпорядженні російської влади повно трюків для підтасовки результатів голосування, але їм вже не вдалося домогтися достатнього рівня громадської підтримки, який міг би здаватися вагомим. Намагаючись підняти свій рейтинг, Путін вдався до пропаганди власної особистості, але нещодавня серія зрежисованих інтерв'ю так і не зацікавила аудиторію в Інтернеті.

Побоювання проявити слабкість — основна причина, чому Путін наполегливо намагається продемонструвати силу не тільки через місцеві репресії, а й через міжнародні виклики. Ситуація в Сирії стала найнебезпечнішим викликом для путінської рішучості, він хвилюється, що ескалація конфлікту в контрольованій повстанцями провінції Ідліб вийде з-під його контролю.

На відміну від свого турецького колеги — президента Реджепа Таїпа Ердогана, Путін утримувався від будь-яких рішучих заяв. Водночас їхні часті переговори майже не вплинули на розвиток конфлікту на місцях. Багато російських експертів намагаються звинуватити в напруженій ситуації з Туреччиною режим Башара Асада й інтриги Ірану, але неможливо заперечувати те, що літаки РФ неодноразово атакували турецькі війська. Ердоган підвищив ставки дуже високо, а Путін неодноразово підбивав його розкрити карти, але зараз Москва, мабуть, підраховує, наскільки ризикованим буде справжнє протистояння.