Верховна Трійця. Хто входить у найбільш довірене коло президента Зеленського, — детальний аналіз NV

Відтак і головних радників президента — людей, думкою яких він цікавиться постійно, — можна сьогодні перерахувати на пальцях однієї руки.

Опосередковано це визнав сам Зеленський іще у 2023 році, під час великої пресконференції.

«Якщо я позбудуся своєї команди, — вона в мене невелика, пʼять-шість менеджерів, — то ми станемо з вами слабкіші, — відреагував він тоді на одне з критичних запитань журналістів про своє оточення. — Буде менше ППО, буде менше допомоги. При всій повазі, не можу дозволити цього собі».

Як дізнався NV, «команда» Зеленського не припинила змінюватися і після 2023‑го: хтось посилив власні позиції, а дехто відійшов у небуття, попри дружні стосунки з президентом.

Тепер ближнє коло очільника держави — це три основні «гравці», плюс ще двоє-троє дотичних. А вже на «зовнішньому радіусі» розташовуються радники з окремих важливих напрямів — військового, економічного та зовнішньополітичного.

Друга людина в країні

«За великим рахунком, у державі зараз фінальні рішення ухвалюють буквально троє людей. Можливо, навіть двоє — Зеленський і [керівник ОП Андрій] Єрмак», — зазначив у розмові з NV політолог Ігор Рейтерович.

Єрмак став чудовим прикладом того, як можна концентрувати владу.

З умовної «стартової» команди — людей, повʼязаних із творчим минулим Зеленського, з якими шостий президент прийшов на Банкову у 2019 році, залишилося небагато — Єрмак, спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук і ще кілька осіб. Від інших, серед яких були топові представники Студії Квартал 95 і особисті друзі Зеленського, не залишилося нікого.

«Кварталівської команди немає, — розповів на умовах анонімності один із близьких до Банкової політиків. — Це правда, що їх витіснив Єрмак».

При цьому останній на початку каденції Зеленського, хоча й потрапив в ОП одразу, очолив офіс лише у 2020‑му, замінивши Андрія Богдана.

Різкий і авторитарний Богдан багатьом не подобався. Як пригадав близький до Банкової політолог Володимир Фесенко, перші пів року державою саме він і керував, бо «знав, як працює ця машина».

«Десь уже наприкінці 2019‑го, коли у президента зʼявився певний досвід і відчуття того, що і як працює, для Зеленського це стало не­зручним», — пояснив Фесенко.

Водночас поруч був помічник президента Єрмак, який займався зовнішньою політикою і міжнародними відносинами. І поки імпульсивний Богдан, як сказало одне з джерел в оточенні Зеленського, «сам себе прикопав», його майбутній наступник «створював позитивний порядок денний».

«Це його [Єрмака] така людська риса, не просто політично-інтригувальна, — він і справді вважає, що президента треба підтримувати, що про нього і так багато поганого пишуть і говорять, тож „давайте хоча б команда буде щось позитивне нести“, — пояснив один зі співрозмовників редакції. — Таке й на початку було [і зараз]».

Цю особливість Єрмака помітив і Богдан, який після свого звільнення з ОП сказав в інтервʼю Дмитру Гордону: «Він зручний, ніколи не приносить поганих новин і каже тільки про хороше. Зручний, як італійські черевики».

Фесенко погоджується, що Єрмак міг виявитися більш комфортним і зручним для Зеленського. І за пʼять років спільної роботи тандем «президент — керівник ОП» тільки зміцнів.

«Я жартома кажу, що Єрмак — головна кнопка на пульті управління у Зеленського, — пояснив політолог. — Коли Зеленському треба ухвалити рішення або потрібна якась інформація, то, щоб не звʼязуватися з десятком різних людей, йому достатньо натиснути кнопку „Єрмак“, а далі той усе виконує».

За словами вже цитованого джерела у президентській команді, керівник ОП упродовж останніх пʼяти років «живе заради президента». І хоча, мовляв, у Єрмака є власні мотиви — він хоче керувати, хоче прославитися, — проте загалом йому навіть не потрібно якимось особливим чином впливати на певні рішення очільника держави. «Бо він [Єрмак] усе одно 24 / 7 психологічно поруч із людиною, яка їх ухвалює», — додав цей співрозмовник.

У слові його сила

Другим після Єрмака за ступенем наближеності до президента останнім часом став непомітний чиновник ОП Дмитро Литвин. Колишній журналіст, на Банковій він почав працювати за рік до повномасштабного вторг­нення як член медійної команди, далі перетворився на спічрайтера Зеленського, а рік тому обійняв посаду радника президента з питань комунікацій.

Його карʼєрне зростання не дивує експертів, адже саме Литвин виписував й оформлював найбільш вдалі промови Зеленського, спрямовані на західних слухачів.

Свою роль у карʼєрі «комунікаційного» радника відіграв той самий бункер: за даними NV, Литвин постійно перебував там, поруч із Зеленським, і міг записувати тези для майбутніх президентських промов. Так він зрештою замінив основного конкурента — першого зі спічрайтерів Зеленського Юрія Косюка, сценариста серіалу Слуга народу та Студії Квартал 95.

При цьому Литвин серед журналістів має неоднозначну репутацію: він працював на провладному телеканалі Інтер за часів президентства Вік­тора Януковича, багато років образливо критикував колег по цеху у своєму ТГ-каналі Телекошмар. А в жовтні 2024‑го редакція УП вперше відкрито заявила, що Литвин блокує спілкування чиновників та силовиків із їхнім виданням, одним із найвідоміших суспільно-політичних ресурсів України.

Від своїх співрозмовників у владі NV неодноразово чув інформацію, що «блок» від Банкової стосується також і NV.

Заява УП стала певним відображенням посилення впливовості Литвина.

«Президент йому якесь завдання дає, і він перетворює все це у тексти і слова, — розповів NV один із представників владної команди. — За медійною тематикою Литвин зараз один із найбільших радників».

Аналогічної думки дотримується Рейтерович.

За словами джерел редакції, президент навіть цікавиться думкою Литвина про той чи інший закон.

«І Литвин, наприклад, каже: „порохоботи нагнітають“ чи „росіяни нагнітають“, — пояснив NV один із цих співрозмовників. — Він хоч і компетентна та грамотна людина, але досить часто свою емоцію привносить».

Мовляв, Литвин «тривалий час усіма підряд був маргіналізований», тому «часто крізь призму цієї образи нагнітає якісь речі». «Там і Єрмака вистачає, щоб це все нагнітати, а ще Дмитро [Литвин] це робить», — додав він, уточнивши, що Литвин навіть трохи «підвойовує» з главою ОП.

Однак, як вважає впливовий співрозмовник NV у фракції президентської партії Слуга народу (СН), роль Литвина «більш позитивна, ніж хтось може написати».

«Він точно не боїться висловити президенту думку, навіть якщо вона може бути не дуже популярною, — розповів цей співрозмовник. — Але має бути хтось, хто дає тверезу оцінку. Мені здається, що це теж відіграло роль у контексті комунікаційної стратегії щодо виходу з історії з НАБУ і САП».

Ідеться про липневі масові протести молоді, викликані спробою Банкової обмежити незалежність антикорупційних інституцій, — після них Зеленський фактично скасував «обмежувальний» законопроєкт.

Схожу думку в розмові з NV висловив — на умовах анонімності — ще один представник фракції СН. Цей депутат переконаний, що Литвин непогано відчуває суспільні настрої, а тому може іноді давати президенту слушні поради.

І хоча в ОП працюють інші дотичні до інформаційної політики люди — прессекретар Зеленського Сергій Никифоров, радник голови ОП Михайло Подоляк, очільниця комунікацій ОП Ірина Побєдоносцева й ексжурналіст-радник Сергій Лещенко, вони не мають і частки впливу Литвина.

«Фактично Литвин їх посунув, коли став головним спічрайтером. А потім іще й формальну посаду обійняв, яка йому дозволяє тепер телефонувати різним засобам масової інформації, розказувати, кого брати, кого не брати на ефіри і кого пускати, а кого не пускати, — зазначив Рейтерович. — Принаймні, такі чутки ходять».

Головні по моно

Також серед тих, хто має вплив на президента і доступ до нього, джерела NV називають голову фракції СН Давида Арахамію та спікера парламенту Руслана Стефанчука.

Обидва представляють «стару гвардію» в оточенні Зеленського. «Вони найбільше контактують із президентом від парламенту», — пояснив один із упливових депутатів СН. Ба більше, Арахамія та Стефанчук є незмінними учасниками нарад на Банковій, що проходять раз на два-три тижні і на яких обговорюють порядок денний Ради напередодні пленарних засідань.

Із цих двох Стефанчук координує роботу законодавчого органу, аби та рухалася в потрібному президентові руслі. Водночас Арахамія збирає голоси депутатів за важливі для Зеленського закони. І вміння очільника фракції СН виконати такі завдання на Банковій цінують тим більше, що монобільшості вже не існує: зараз залишилося приблизно 180 «слуг», готових підтримувати ідеї команди Зеленського, а потрібно 226 голосів.

Тому, на переконання опитаних NV політиків, саме Арахамію можна вважати найбільш наближеним до президента представником парламенту, попри офіційні регалії Стефанчука.

Опозиційний депутат Яро­слав Железняк, який раніше очолював у Раді фракцію партії Голос, пригадує: на початках парламент цього скликання був більш субʼєктним і залученим до ухвалення президентом рішень. Однак потім, особ­ливо під час великої війни, він перетворився на бек-офіс прийняття рішень Банкової.

Леді Уряд і Містер Цифра

Близько дотична до «клубу ухвалення важливих рішень» і нова премʼєрка Юлія Свириденко. Уже хоча б тому, що керує ключовою інституцією держави — урядом.

Як відзначило одне із джерел NV у команді президента, Свириденко — трудоголічка, яка справді «хоче щось класне зробити» і не має потягу до зай­вої бюрократії. «Але вона дуже хоче сподобатися і завжди пропонує рішення, що їх, як вона впевнена, президент точно підтримає», — додав цей співрозмовник редакції.

Ще одним представником уряду, який має довіру Зеленського і постійний доступ до нього, опитані NV політики й експерти назвали Михайла Федорова, віцепремʼєра й очільника Міністерства цифрової трансформації. Як відзначило одне з джерел редакції, «останнім часом він навіть підсилився у цьому плані». А все через ефективну роботу очільника Мінцифри та його відданість президенту.

«Він грамотно повівся у ситуації зі змінами в Кабміні: не захищав Дениса Шмигаля [експремʼєра, а тепер міністра оборони], але й не просував себе на його заміну, як це робила Свириденко. Тобто він показував себе як робочу одиницю, що готова працювати у будь-якій конфігурації, — розповіло джерело NV. — А ще він допомагав розвʼязати скандальну ситуацію зі спробою позбавити НАБУ і САП незалежності. І президент побачив, що Федоров переживає і за президента, і за команду, і за все разом».

Решта урядовців та топчиновників мають обмежений вплив на гаранта Конституції, повʼязаний із їхньою безпосередньою спеціалізацією. Так, Андрій Сибіга, очільник Міністерства закордонних справ, логічно має частку уваги президента у зовнішньополітичних питаннях, а Віктор Ляшко — у царині медицини. Так само можна описати впливовість головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, голови СБУ Василя Малюка і начальника ГУР Кирила Буданова.

«За кожним напрямом відповідальні за них люди також можуть впливати на рішення, готувати проєкти рішень, — відзначив Фесенко. — Але коло щоденного спілкування президента традиційно обмежене».

Самостійний президент

Розповідь про оточення Зеленського буде неповною, якщо не згадати про те, що президент в ухваленні рішень є достатньо самостійною людиною.

Одразу три джерела NV, дотичні до фракції СН та президентської команди, переконані: очільник держави сам ухвалює важливі рішення, хоч і дослухається до аргументів оточення.

Один із цих співрозмовників пояснив: бували випадки, коли законопроєкт уже ухвалений ВР, проте президент його не підписував, бо мав запитання. Тоді очільник держави зустрічався з профільними заступниками, які розʼяснювали йому ризики та можливості. І вже після цього Зеленський або візував, або ветував документ.

Про самостійність президента у прийнятті рішень говорить і Железняк. «І це проб­лема, бо ти не можеш бути генієм у всіх питаннях, — зауважив депутат. — Мені здається, що там [на Банковій] якраз [вибудована] система „геній і тисяча людей“, які без додаткових зауважень чи оцінок усе виконують».

Проте одне з джерел у президентській команді пояснило, що «абсолютної самостійності» в роботі нинішнього гаранта Конституції нема, хоча «багато рішень Зеленський ухвалює сам».

«Потім рішення можуть коригуватися від взаємодії з Єрмаком, Арахамією та іншими представниками офісу, — запевнив цей співрозмовник. — Там, де президент слабко компетентний, він слухає якусь інформацію когось і далі вже вирішує».

Під час підготовки цього матеріалу NV звертався по коментарі щодо головних радників Зеленського до його прессекретаря Сергія Никифорова, однак відповіді так і не дочекався. Також редакція надсилала офіційний запит по темі статті до ОП — на момент публікації матеріалу він також залишився без відповіді.

Цей матеріал був уперше опублікований в журналі NV № 6 за вересень 2025 року. Придбати його можна ТУТ.