«Медицина не в пріоритеті». Волонтерка Ірина Гук про те, чи втомились українці донатити та в чому такмед програє дронам, — інтерв'ю NV

Благодійний фонд Лелека сьогодні має репутацію та повагу, як серед військових, так і серед цивільних. Ви — його засновниця. Як все почалось? Ви займались тактичною медициною ще до 2022 року, — але як ви в неї прийшли?

Майдан 2013−2014 років змінив мої базові налаштування. Ще до початку війни і анексії Криму я зрозуміла, що більше не зможу жити в своїй звичній бульбашці без допомоги іншим. Хотілося стати кращою версією себе, щоб виправдати жертву вбитих у столиці протестувальників. Після Майдану я трохи допомагала дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, потім працювала в організації, яка опікувалась питаннями переселенців.

Потім, на початку літа, я прочитала оголошення, що потрібна людина для сортування ліків в медичному відділі однієї волонтерської організації. У мене була відпустка і я прийшла до них.

І хоч я журналістка за освітою, але виросла в родині лікарів, тож, як ми вдома жартуємо, в мене середня медична освіта: тато — хірург, мама — мікробіолог-інфекціоніст, дідусь та брат — успішні нейрохірурги. А ще тітки і дядьки з усіх боків медики. Тому для мене зрозумілі групи препаратів: де антибіотики, де анальгетики, наприклад. Шлях «білої ворони» в родині я обрала суто через підлітковий протест. Але що ж — карма закинула в медицину в непростий спосіб.

Як ваші батьки поставились до цього «повернення»?

Мій тато запідозрив, що я займаюсь чимось більш серйозним, ніж фасування вати, коли президент вручав мені відзнаку «Національна легенда України». Але загалом у нас демократична родина: ніхто ніколи не розказує іншим що і як правильно робити. Мама взагалі донатить із кожної пенсії на наші проєкти.

Як ви розвивали свої знання в сфері такмеду, бо по суті ми, як держава, перезбирали армію по частинам в 2014 році? І думаю, цю частину військової сфери — роботу та освіту бойових медиків, також.

З перших днів війни доводилося вчитись всьому з нуля разом із військовими. У 2014-му в аптечках військових були джгути Есмарха, пінцети для брів, садові ножиці, вата, зеленка у скляних пляшечках і перев’язувальні пакети набагато старші за мене.

Коли в Україну завезли перші сучасні компоненти «натівських» аптечок, де були їхні турнікети, ми дивилися на них вперше в житті, як і солдати. І вчилися користуватися теж разом. А посади бойового медика в українській армії взагалі ще не було — її впровадили аж в 2017-му, якщо не помиляюся. Так весь час і еволюціонуєш — від навички накласти турнікет і до того, що треба постійно розбиратися в РЕБах, типах НРК, в усіх пристроях і дрібницях, що потрібні для того, щоб протримати пораненого до та під час евакуації.

Коли утворився фонд Лелека та як розрісся у таку сталу структуру?

Ми складаємось з двох частин — є «Благодійний Фонд Лелека-Україна» тут, а є Leleka Foundation в США. Юридично ми — дві різні неприбуткові організації, але по суті є командою зі спільною місією та операційними процесами. «Мама» — американська, заснована ще в 2014 році. Український фонд постав із потреби величезного масштабування діяльності - з початком великої війни. Перший наш хаб ми запустили вже у березні 2022-го, тоді ще у Львові, куди я виїхала з Києва із маленькою дитиною. Так все закрутилось і багато в чому зажило своїм окремим життям.

Скільки зараз коштує базовий рюкзак бойового медика, який ви збираєте?

Це залежить від самого типу рюкзака та від переліку комплектуючих. Базова версія коливається від 24 до 30 тис грн. Це, грубо кажучи, велика аптечка: турнікети, бандажі, кровоспинні, оклюзійні наліпки, голки, трубки, ножиці, шини тощо. В середньому рахуємо, що це засоби допомоги десяти пораненим. Але звісно залежно від типу ушкоджень може вистачити на меншу чи більшу кількість людей.

А от індивідуальними аптечками вже роками не займаємось. Хоч я весь час продовжую отримувати питання, що ж там має бути. Завжди відповідаю: те, чим ви справді вмієте користуватися, незалежно від того, чи ви цивільна, чи військова людина. Важливо знати, які курси домедичної допомоги людина проходила. Бо можна купити найдорожчу аптечку, але якщо ви не пройшли курси з користування нею, вона вам не допоможе.

Ті рюкзаки, які ви споряджаєте, призначені лише для того, аби медики довезли пораненого до стабілізаційного пункту?

Немає універсального рюкзака та єдиного переліку складових. Усе залежить і від кваліфікації медика, і від його посади та обов’язків, і від специфіку підрозділу загалом. Тож якщо собівартість базового наплічника стартує від 24 тисяч, то бувають екземпляри й за 150 тисяч. Ми в фонді не дарма жартуємо, що у нас рюкзаки ручної роботи. Співробітниці спілкуються з кожним медиком і з’ясовують де та чого він вчився, які задачі виконує на якій ланці, які особливості евакуації в поточній зоні відповідальності.

У 2025 році ми передали 3930 рюкзаків: і медичним службам частин, і військовослужбовцям-фізичним особам із відповідним пакетом документів.

Чи бачите ви зменшення донатів від українців на потреби такмеду зараз?

Мовою цифр: в минулому році ми в Україні зібрали більше донатів, ніж в позаминулому. Звісно якщо на початку війни можна було написати один пост і зібрати, наприклад, 5 млн грн, то зараз на цей результат місяць працює три-чотири людини. Але порівнювати 2022-й і 2026 роки навіть за суто психо-емоційним станом населення — некоректно.

Також важлива тенденція — збільшення частки пожертв від бізнесу в структурі цих надходжень. Тут потрібна постійна фахова взаємодія, а не спорадична емоція.

Український бізнес сьогодні сповна розуміє важливість донатити на тактичну медицину? У них зберігся цей зв’язок, що стійкість фронту — запорука їхньої роботи в тилу?

І люди, і компанії захищають країну. У нас найбільший донор цього року — це компанія, яка не просить себе публічно називати, хоча в них немає ніяких репутаційних проблем. Але загалом треба чесно визнати, що медицина ніде не в пріоритеті - ні в державному фінансуванні, ні для корпоративних донорів. Як «тема» вона програє більш технологічному, видовищному та летальному, ніде правди діти. Хоча на прикладі евакуацій поранених дронами треба було б кричати про те, що все пов’язано. Ну тобто, якщо ти не вмієш зупинити кровотечу чи не маєш чим, якщо ти не маєш активних термоковдр, щоб гріти пораненого кілька діб, то НРК із броньованою капсулою не врятує, і навпаки.

Чи місячна кількість донатів покриває усі витрати?

Це не можливо в умовах великої війни. Ні в будь-якого фонду, ні в держави не вистачатиме грошей на всі потреби.