Повну версію інтерв'ю з Олександром Коваленком слухайте на Radio NV
На підступах до Вугледара ситуація досить складна, тому що російські окупанти мають можливість тиску на місто з південної, з східної і частково навіть з північної сторони. Із заходу вони ще не підійшли до самої межі міста. Але те, що в них зараз є можливість завдання вогневих ударів по трасі Вугледар-Богоявленка, правда.
Ситуація ускладнюється тим, що росіяни підійшли майже впритул зі сходу до Вугледара і намагаються зачепитися в районі Водоканалу, це по трасі Т-0532, південно-східна локація Вугледара. Звідти вони намагаються по вулиці 13 Десантників зайти безпосередньо в саме місто, з метою, ймовірно, закріплення насамперед в районі політехнічного ліцею.
Окрім цього, вони підсилюють ці наступальні дії з південно-східної частини міста, з району котеджних селищ, третьої та першої шахти і безпосередньо прямими лобовими атаками по вулиці Магістральній. Також є загроза підсилення їхніх наступальних дій вже безпосередньо з самої Павлівки в південно-західну частину самого міста за першочерговою метою — закріплення в районі центральної міської лікарні і далі вже просування вглиб міста.
Тобто поступово вони намагаються тиснути з південної та східної частини. З північної частини поки що перерізання основних шляхів, які ведуть з міста, не відбулося. Тому поки що з півночі загроза існує лише в питаннях охоплення шахт імені Сургая — териконів контролю цієї зони. Але поки що повного охоплення Вугледара з північної частини не відбулося.
Жоден рубіж не витримає щоденні бомбардування КАБами
Допоки буде працювати сама логістика на Богоявленку, можна говорити про матеріально-технічне забезпечення Вугледара і можливості відведення гарнізону у випадку критичності ситуації. Зараз Вугледар продовжує залишатися під контролем Сил оборони України і тримати оборону.
Майже два з половиною роки Вугледар тримався, місто називали фортецею, масовані штурми росіян вдавалося відбивати. Мене запитують — а що сталося зараз, чому ситуація змінилася.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
По-перше, зараз відбувається зовсім інший формат наступальної кампанії на Вугледар, яка орієнтована була на прорив одночасно з трьох напрямків. З Павлівкою вже давно все було зрозуміло, воно відбулося. То якщо ми говоримо, наприклад, про східну частину та північ, це фактично про поступовий наступ, який розпочався у росіян ще з 2023 року, у січні, коли вони почали через Новомихайлівку, Костянтинівку рухатись, просуваючись фактично крок за кроком. Цей наступ тривав майже рік, навіть більше.
І зараз ми бачимо той результат, що вони вже вийшли до Вугледара, тобто, скільки пройшло часу. Це перший момент. Другий момент — це те, що треба розуміти: жодна оборона, жоден рубіж, наскільки б він не був потужний, наскільки б він не був гарно спланований, не може витримувати щоденні бомбардування КАБами. Саме на цьому напрямку артилерія та КАБи працюють нон-стоп, постійно, нескінченно.
Коли пролітає 250-кілограмова бомба — це одне. А коли 500-кілограмова — це інше, а 1,5-тонна — це взагалі зовсім інша потужність. А коли прилітає бомба у три тони, то яка позиція може вистояти?
Отже, відсутність вирішення низки питань, пов’язаних з протидією російській тактичній авіації, яка продовжує домінувати в цьому районі, в цій локації, в принципі в нашому повітряному просторі над тимчасово окупованими територіями, призвели до такого результату.
Тому тут першочергове питання — це те, що у росіян ще є перевага, не дивлячись на те, що, наприклад, по техніці, по механізованій компоненті вони виснажуються, вони намагаються економити. Але авіаційне питання стало більш домінуючим, аніж питання російської артилерії.
ISW пише, що гіпотетичне захоплення Вугледара навряд чи забезпечить армії РФ будь-яку особливу оперативну перевагу для подальших наступальних операцій в західній частині Донецької області. Та мабуть, спеціалісти, які про це писали, взагалі не розглядають такий дуже важливий елемент, як логістика. Тому що саме Вугледар є тим містом, який як кістка в горлянці у росіян в питаннях відновлення залізничного сполучення через Волноваху з Донецької області на Запорізьку область, тобто зі сходу на південь.
Якщо росіянам вдасться взяти під контроль Вугледар, вони одразу почнуть відновлювати це залізничне сполучення і в них значною мірою одразу зміниться можливості по забезпеченню зі сходу свого південного угруповання, наприклад, групи військ Дніпро та групи військ Схід.
В доповнення до тієї залізниці, яку вони намагаються по півдню будувати, і в доповнення до ще й Керченського мосту, це будуть три логістичні артерії, які будуть здійснювати матеріально-технічне забезпечення для великого угруповання 24/7. І після цього можемо очікувати не тільки хвилю наступальних дій і продовження цих наступальних дій в Донецькій області, а і значну активізацію росіян ще й на півдні, тобто в Запорізькій області та на Времівському напрямку.
Наступальні зусилля росіян під Вугледаром і Покровськом взаємопідсилюються і мають на меті розтягнути українські сили на ширшому фронті на Донеччині, — пише той же Інститут вивчення війни. Розтягнути для того, щоб продовжувати наступальні дії і захоплювати територію. Ми перебуваємо в обороні, і наші підрозділи тримають кожну ділянку з урахуванням тих сил та засобів, які застосовує супротивник.
Чи пов’язані між собою дії в Донецькій області? Скажу так: що там, що там присутній армійський корпус; що там, що там задіяна восьма загальновійськова армія; що там, що там задіяна група військ Південь і група військ Центр під час цих бойових дій. Можна це якось між собою поєднати, але, в принципі, Вугледар завжди був метою російських окупантів.
І як я казав, що вони більш ніж як рік намагалися підійти до Вугледара, саме до його східних околиць. І зараз їм це вдається разом із просуванням на курахівському напрямку.
І тут я більше сказав би так: покровсько-курахівський напрямок — це виконання двох задач одночасно. Вони в цьому часовому проміжку намагаються вирішити питання свого південного флангу і одночасно покращити умови для наступу на Курахове. Відбувається це фактично з початку наступальної кампанії на Авдіївку, тобто з жовтня 2023-го року. Мета просування на Вугледар у них сформувалася набагато раніше.
Погода ніяк не здатна вплинути на поступове просування російських сил на Донбасі. Вони як наступали, так і будуть наступати. Вони ніколи не звертали увагу на погодні умови. Знову ж таки, жовтень 2023-го року — наступ на Авдіївку. Осінь 2022-го року — активізація наступу на Бахмут. Нічого не буде якось критично впливати. Вони як гнали піхоту в м’ясні штурми, так і будуть це робити. Механізована компонента буде, можливо, ще менше використовуватися через складнощі, через бездоріжжя. Але, в принципі, ні, наступ не зупиниться.
Тут не погодні умови впливають на те, щоб зупинився наступ російських окупантів, а їхні втрати. Справа у тому, що кожного місяця вони в середньому втрачають 35 тисяч особового складу. Але кожного місяця вони мають можливість мобілізувати від 35 до 40 тисяч особового складу. Інколи трохи менше, інколи трохи більше.
Це їм дозволяє кожного місяця спокійно витрачати 35 тисяч на усі ці м’ясні штурми та постійний тиск цим людським ресурсам. І це компенсувати. Коли в них втрати особового складу будуть перевищувати можливості мобілізаційних дій, саме тоді ми побачимо зменшення інтенсивності їхнього наступу на тому чи іншому напрямку. Ось і вся арифметика.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV