Насамперед, для душевної рівноваги людини справді шкідливо по кілька разів на день вбирати в себе той потік хамства, божевілля, безглуздості та відвертої дурні, що ллється з Трампа, наче стічні води з труби, що лопнула.
Увага — головна їжа для такого злоякісного нарциса, як Трамп. Тож, можливо, нам варто просто позбавити його цього підживлення.
«Але ж його слова мають значення», — заперечують ЗМІ. Однак у міру того, як його заяви стають дедалі хаотичнішими, незв’язнішими і внутрішньо суперечливими — часом навіть у межах одного абзацу, — дедалі закономірнішим стає запитання:
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
чи є взагалі практична цінність у тому, щоб відстежувати кожен черговий словесний викид Трампа?
«Дивіться на те, що вони роблять. Не слухайте, що вони говорять». Так писав Джеймс Фентон у своєму вірші «Кров і свинець». Це завжди гарна порада, але в цьому випадку — особливо гарна. Уявіть собі новинне видання, яке вводить нове редакційне правило: повідомляти тільки про те, що Трамп насправді зробив. Наприклад: «Президент Трамп сьогодні багато чого наговорив, проте в реальності Ормузька протока, як і раніше, залишається заблокованою як Іраном, так і США». І так далі. Були б ми від цього менш поінформовані?
Ігнорування може бути не тільки особистою стратегією, а й політичним курсом. Європа вже близька до цього в питанні України. Зрозуміло, європейські лідери продовжують спілкуватися з Вашингтоном і робити позитивні заяви. Але що б не говорили посланці Трампа своїм московським друзям, Європа продовжує підтримувати Україну економічно і військовим шляхом. Зовсім нещодавно падіння Орбана в Угорщині розблокувало близько 90 мільярдів євро, більша частина яких буде спрямована на оплату озброєнь, вироблених самою українською оборонною промисловістю.
Очевидно, що це надзвичайно важко. Розвідувальна та цілевказівна інформація, яку можуть надати лише США, американські ракети-перехоплювачі Patriot, які залишаються єдиним ефективним засобом проти російських балістичних ракет (і які наразі активно витрачаються в Перській затоці), — все це вкрай складно замінити. Але якщо Україна здатна чотири роки протистояти Росії всупереч усім прогнозам, то й ми здатні зберегти її здатність до опору.
Ігнорування може бути не тільки особистою стратегією, а й політичним курсом
А як бути із захистом Європи в межах ЄС і НАТО від російського нападу, якщо — як прямо визнав днями польський прем'єр Дональд Туск — ми більше не можемо покладатися на допомогу США?
Це ще складніше завдання з огляду на те, що вся архітектура НАТО повністю зав’язана на США — від американських систем управління і засобів стратегічного забезпечення до сил ядерного стримування і багато чого іншого.
Проте в Берліні минулого тижня мені вперше довелося почути від високопоставлених осіб приватно: це саме те, що нам належить зробити — почати покладатися на себе. Будь-якими правдами і неправдами ми повинні змусити Володимира Путіна повірити, що Європа сама собою готова і здатна захистити естонську Нарву, острів у Балтійському морі або прикордонні райони Болгарії та Румунії.
Отже, існує третій — вищий — рівень ігнорування. Після першого етапу — не слухати, що він говорить, а звертати увагу тільки на те, що він робить; після другого — діяти так, як ви вважаєте за правильне і відповідно до своїх власних інтересів, не озираючись на нього; настає третій: якнайшвидше поставити себе в таке становище, за якого ви зможете ігнорувати наймогутнішу людину у світі навіть у тих сферах, де зараз це зробити неможливо.
Я розглядаю це питання з європейського погляду, проте аналогічний підхід можна застосувати практично де завгодно — від Азії до Латинської Америки.
Визнаю, всередині самих Сполучених Штатів зробити це безумовно набагато складніше. Але навіть там у штату на кшталт Каліфорнії є маса можливостей діяти наперекір президенту, використовуючи важелі, надані федеральною системою права, а також реальну силу своєї економіки і технологій. Зрештою, після проміжних виборів у листопаді — особливо якщо демократи візьмуть під контроль і Палату представників, і Сенат, — їм доведеться обмежувати його, чинити опір йому та ініціювати імпічмент. Але ми не можемо собі дозволити просто тихо чекати цього моменту.
Зрозуміло, це не детальний план дій, а лише їжа для роздумів, яка, можливо, дасть надію на те, що нам все-таки вдасться пережити наступні 1000 днів правління Трампа.
Переклад NV
Текст публікується з дозволу автора. Вперше надруковано на substack.com