Так вчиняли ентузіасти з Коломиї. Як з’явилась перша україномовна енциклопедія і на що пішов її видавець, аби дістати на тритомник гроші

На догоду селянину і всупереч комісару

П ерші енциклопедії у Європі з’явились ще в епоху Просвітництва. Англійська Encyclopedia Britannica побачила світ 1771 року, французька Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers вийшла друком 1780 року. А енциклопедії українською мовою все ще не було й у XX столітті.

Микитчук згадував, що на ідею створення книги про все на світі його наштовхнув місцевий селянин, який колись жив у Канаді, але повернувся додому.

«Року 1927, під час обговорення однієї з моїх доповідей у Яблунові біля Коломиї, один селянин, рееміґрант з Канади, спитав мене: — Гей, пане! Ба, ци є в нас така книга, що в ній є все? — читаємо у мемуарах Микитчука. — Ви маєте на увазі, лексикон? Селянин мовчав. — Чи може, енциклопедію? — Ні, ще нема, але я чув, що Наукове товариство імені Шевченка у Львові ладить таку книгу до друку. Моя відповідь була дана „для фасону“. Не хотілося перед польськими поліцаями, що сиділи спереду, признатися, що такої потрібної книги в нас нема».

Педагог зазначає, що саме це запитання селянина з Яблунова стимулювало його взятися за нелегку працю й організувати видання УЗЕ. І вже наступного, 1928 року, він поїхав до Львова, щоб поговорити з професором Кирилом Студинським, про цю справу.

«Мені здавалося, що, передавши йому побажання нашого молодого покоління, нарешті з’явиться український енциклопедичний словник, — згадував Микитчук. — Мене брала досада, я бунтувався. Не може бути, щоб такий народ, як ми, не був спроможний виконати таке, зрештою невелике діло! — пояснював Микитчук. — Адже ми є народом, що ще так недавно підняв прапори своєї самостійної держави! І я постановив тоді, що сам візьмуся за видання енциклопедії».

У середині липня 1929 році в Народному домі в Коломиї відбулася перша нарада видавничого комітету УЗЕ. Микитчук був головним організатором цієї справи

«Перед моїми очима з’явився Яків Оренштайн, поважний український видавець і багатий купець, — згадував Микитчук. — Оренштайна я знав ще з тих часів, коли він жив з родиною в Коломиї, тулячись в одній кімнаті. В куті цієї кімнати знаходився увесь його крам: зшитки, олівці, пера, чорнило, уживані шкільні підручники і, що найважливіше, шахраї до латинських і грецьких текстів. Звичайно, подумав я, Оренштайн може і повинен видати енциклопедію українською мовою».

А далі стався випадок, що яскраво демонструє ставлення радянської влади до українства. В ті часи до польського Львова приїхав нарком освіти УРСР Микола Скрипник, відомий націонал-комуніст. Він відвідав Наукове товариство імені Шевченка, і Микитчук поїхав до нього з наївним проханням: нехай в радянській Україні замовлять тритомник УЗЕ, який от-от вийде друком, для своїх бібліотек. Педагог з Коломиї не бачив нічого поганого у такій ідеї, вважаючи, що енциклопедія українською мовою буде однаково корисною для всіх українців, під прапорами якої б держави вони не жили.

Але Скрипник від Микитчука відмахувався. Він зневажливо сказав, що радянській Україні не потрібна енциклопедія, видана капіталістами. А заодно й похвалився, що у Києві от-от вийде друком енциклопедичний десятитомник, а не якісь там нещасні три книги.

«Наша держава видасть українську радянську енциклопедію на 50 томів, там україніки буде 10 томів, — сказав Скрипник Микитчуку. — Ми не можемо користуватись енциклопедією, видаваною приватними колами, опрацьованою у вузькому, назадницькому, клерикально-буржуазному дусі».

Але життя розпорядилося інакше. В СРСР друк української енциклопедії, над якою працював Скрипник, призупинили: перший том, що мав вийти 1933 року, цензура назвала націоналістичним, знищила весь наклад, а наркома звільнили з посади. Невдовзі він наклав на себе руки після того, як над ним влаштували показову розправу і звинуватили у націоналізмі.

До проєкту Українська радянська енциклопедія в СРСР повернуться аж у 1948 році. Через рік у 1949 році вийде перший том Енциклопедії українознавства під редактурою географа Володимира Кубійовича. Цікаво, що випередить радянське видання навіть Українська мала енциклопедія під редактурою Євгена Онацького — вона вийде Аргентині. А перша україномовна енциклопедія з’явиться в радянській Україні лише у 1959 році, вона так і буде називатися — Українська радянська енциклопедія.

Натомість у Коломиї свої плани, попри численні труднощі, втілили в життя. Перший том вийшов у травні 1930 року, а третій і останній друкували з 1933 по 1935 рік. І ця УЗЕ стала першою, яку видали українською мовою, причому коштом не держави, а меценатів-ентузіастів. Наклад становив 5 тис. примірників, передплатників було 2.500, а відборців — 2 тис.

Книга про все

М ету коломийської енциклопедії сформулювали так: «Отся перша українська Книга Знання всеціло охопить усі галузі людського знання, а, перш за все, всі головні відомости про минуле й сучасне нашого народу та про його матеріяльну й духову культуру, і тому вона повинна стати необхідною підручною книгою кожного письменного українця. Задля того вона й буде написана так загальнодоступно, що буде зрозумілою кожній грамотній людині».

Фінансові труднощі, на жаль, були не єдиними у процесі випуску УЗЕ. Можна лише дивуватися, як не зневірилися й не розчарувалися ініціатори цієї справи й не кинули її на пів дороги. Був момент, коли у відповідь на 30 тис. розісланих рекламних проспектів майбутньої енциклопедії, друк якої гарантував банк Покутський союз, видавництво одержало всього лише 34 замовлення.

Необов’язковість автури й порушення термінів здачі статей, складнощі у виробленні послідовної редакційної політики, інтриги в середовищі редколегії, раптове й необґрунтоване подорожчання друкарських послуг — з усім цим Микитчук і його однодумці також зіткнулись під час роботи над енциклопедією.

Її головним редактором став Іван Раковський, який раніше працював головним редактором науково-популярного ілюстрованого журналу Світ. Цей науковець, як ніхто інший, вмів доступно розповідати про природничі науки та складні речі - тому вибір упав на нього.

Книга, над якою працювали 136 авторів, містила близько 34 тисяч реєстрових слів. Ось лише деякі прізвища з зазначенням спеціалізації: археологія — Ярослав Пастернак, астрономія — Федір Ґула, біологічні науки — Іван Раковський буковинські культурні справи — Василь Сімович, ветеринарія — Маріан Стахурський, військові справи — полковник Володимир Колосовський, географія — Мирон Дольницький, Володимир Кубійович.

У 1930-ті роки тритомник коштував понад 200 злотих. Тепер ціна унікального видання досягає $700.

Звісно, УЗЕ потрапила під заборону в СРСР. Коли захід України включили до складу Радянського союзу, на складах залишалося ще 3 тис. її примірників. Більша частина накладу була знищена, а залишки потрапили до спецхранів бібліотек. Цитувати будь-що з цього видання було заборонено.

Сучасна електронна енциклопедія Вікіпедія, засновниками якої є Ларрі Сенгер та Джиммі Вейлз, з’явилася 15 січня 2001 року. А перша стаття її україномовної версії, що має назву Атом, була створена 30 січня 2004 року, причому не в Україні, а дописувачем з міста Фудзі, що у Японії.