«Проблема не в Кадирові». Чи дійсно намісник Чечні помирає і чи загрожує це Путіну і всій РФ, — син вбитого Москвою Аслана Масхадова

Масхадов-молодший, який свого часу виїхав до Норвегії, наприкінці минулого року потрапив у РФ до «реєстру іноагентів», і був внесений Москвою до переліку «терористів та екстремістів». Він системно критикує Кремль та всю путінську владу, неодноразово засуджував вторгнення росіян в Україну. А в 2022 році, разом із Ісламом Белокієвом, спікером чеченського батальйону імені Шейха Мансура, що воює на боці України, син вбитого президента оголосив про підготовку підпільного руху в окупованій Ічкерії.

І хоча Масхадов зараз знаходиться далеко від своєї батьківщини, про події там він достатньо поінформований.

— Українська розвідка повідомила, що Рамзан Кадиров перебуває у важкому стані і у нього відмовили нирки. Чи справді у Кадирова все так погано?

— Це і сміх, і гріх, як то кажуть. То його ховають, то він хворий. Але я думаю, що він дійсно хворіє. Якщо порівняти, як він виглядав пару років тому, то це була абсолютно нормальна і здорова людина, ходив у спортзал. А зараз весь опухлий, під очима у нього синці. Я думаю, що українська розвідка має рацію: вони, мабуть, знають теж багато з цього приводу. Тому я можу погодитися, що дійсно людина хвора, можливо, приймає якісь потужні медичні препарати, можливо навіть наркотичні.

—  У зв’язку з цим є також інформація, що Москва зараз нібито шукає йому заміну. На кого робить ставку Кремль? Хто може бути наступником?

— Я впевнений, що Кремль готовий до його смерті і заміни, і що у них вже є певна людина, яка буде після нього. Не готові вони були, коли вбили батька Кадирова [Ахмата Кадирова, якого підірвали на стадіоні в Грозному 9 травня 2004 року], тоді Путін був у паніці і думав, кого б поставити туди. Тоді було видно, що вони були в паніці, що вони не можуть знайти нормального підходящого для них чеченського зрадника. Вони шукали, і вони поставили [Рамзана Кадирова]. Ось зараз, я думаю, такої паніки у них не буде. І така людина вже готова є у них.

— А у вас є якісь припущення, хто це може бути?

— У ЗМІ кажуть, що його [Рамзана Кадирова] сина [старшого — 20-річного Ахмата Кадирова] можуть поставити. Так, це можливо, вони непередбачувані. Але у нього теж, як і у тата, не вистачає розуму, вони однакові. Але швидше за все буде хтось інший. Це може бути навіть [голова уряду російської Чеченської Республіки Магомед] Даудов. Він вміє розмовляти, вміє поводитися ось так при людях і на людях. Я думаю, швидше за все, Даудова тимчасово поставлять, поки не подорослішає той [Кадиров-молодший] на пару років.

—  А якщо так станеться, що Кадиров помре, як ви вважаєте, що буде відбуватися в Чечні після цього?

— Багато хто і у нас в чеченському суспільстві, і багато хто в інших країнах, включаючи навіть українців, — всі ми хочемо, щоб він пішов, закінчив своє життя. Тому що він ворог України, зрадник чеченського народу, він зробив багато жахливих речей, — і для вас, і для нас теж. Ми це, звичайно, не забуваємо. Але як би я хотів, щоб все це відбувалося? Щоб він жив, щоб він дожив до того моменту, коли чеченський народ дотягнеться, візьме його своїми руками і покарає. Я б хотів, щоб він вижив ось так, і щоб він був у руках цього чеченського народу, чеченського правосуддя, щоб тягнути його в клітках по всіх чеченських селах. Ми вам потім ще передамо його Україні, щоб йому теж показали Гостомель, показали Бучу, показали б Донецьк та інші населені пункти України, де вони там брали якусь участь. Так, це злочинець, так, це зрадник чеченського народу. Але коли ми говоримо про Кадирова, і всюди говорять про нього в українських ЗМІ, і ми говоримо про нього, то, чесно кажучи, навіть огидно говорити про нього. Тому що ми знаємо, що він з себе нічого не представляє. Це справжнісінький боягуз. Він не брав участь ні в яких бойових операціях, ніде у війні. Хоча там кажуть, що ось він був на першій російсько-чеченській війні, потім на другій, там брав якусь участь проти нас, ічкерійців. Все це неправда, він не брав ніякої участі.

Що я хочу сказати, що проблема не в Кадирові. У Кадирова немає своєї армії, є російська армія. І проблема — це Путін. Коли не стане Путіна, не буде кадирових, війна проти України закінчиться, закінчиться тиск на чеченський народ, геноцид, який вони [росіяни] влаштовують по відношенню до нас, по відношенню до України. Ось тоді все закінчиться.

— Яка зараз політична ситуація в Чечні?

— Ми дуже вдячні владі України, що вони визнали [18 жовтня 2022 року] окупацію чеченської землі і визнали всі ці злочини геноцидом з боку Росії по відношенню до чеченців. А ситуація у нас важка дійсно. Половина чисельності нашого народу живе на чужині, не з власної волі, не заради якогось кращого життя. Люди просто виїхали. Раніше через війну і терор Путіна, а зараз через терор ось цього Кадирова. Хоча це одне і те ж.

Так, ми затяті противники цього путінського режиму. І звичайно ж ми робимо все можливе, що є в наших силах, з боку Ічкерії мається на увазі. І продовжуємо ту справу, за яку боролися наші герої, які віддали своє життя в цій боротьбі. Ми впевнені, що настане той день, коли буде мир.

— Скажіть, а чи можливо, що оточення Кадирова пересвариться і відбудеться якийсь бунт у разі його смерті?

— Як я дивлюся на це. Ось, наприклад, нарада Кадирова. Там сидять навколо нього всілякі фізіономії - ці зрадники. Але ж це його оточення ненавидить Кадирова, тому що він їх принижував, він їх ображав, вони цього не забудуть. І в якийсь прекрасний день вони його, може, самі і знищать, швидше за все.

— Наскільки Путін контролює Ічкерію? Чи є там протестні рухи?

— Ніяких протестних рухів немає. Навіть ця «могилізація» — молодь забирають проти їхньої волі і проти волі батьків на війну в Україну. Ось вбивають молодь, і навіть батьки не можуть виступити проти цього жаху. Хоча вони проти і не хочуть, щоб їхніх синів забирали туди. І те, що ми, чеченське суспільство, можемо зробити — це говорити своє слово, говорити свою думку за кордоном. Більше ніякої сили у нас немає, крім цього. Ми збираємося, ми обговорюємо, бувають мітинги, ми виступаємо. Ось, можна сказати, ті сміливці, які можуть вийти на мітинг. І навіть у цьому випадку вони, ось ці кадировці, що роблять? Наприклад, навіть до сьогоднішнього дня погрожують моїм родичам вдома. У мене там дядько, тітка, потім їхні діти. Ось, їм погрожують, вони намагаються мою діяльність призупинити. Ну, звичайно ж, я не призупиню, я прямо їм передав, що ви візьмете всіх моїх родичів, вб'єте, спалите, але мою діяльність вам і цим навіть не зупинити.

— Ви говорите, що немає протестних рухів. Але чи є потенціал до них в регіоні?

— Є тільки активне на чужині, а вдома… Я мало не щодня зустрічаю цю молодь, яка приїжджає з Чечні. На сьогоднішній день ось ця молодь виїжджає звідти. Ну, у кого є там хоч якісь гроші, хто може зробити візу, хто може зробити паспорт. Все це грошей там коштують. Вони залишають республіку. І ось я з ними спілкуюся, і вони розповідають ось ці жахи, які витворяють ось ці кадирівці, — від чого вони тікають, що вони хочуть. Вони хотіли би, щоб народ повстав, і все припинилося. А народ просто втомився. Ми дві війни пройшли, і протягом цих двох воєн росіяни вбили понад 300 тис. людей. А ми ж мільйонна нація, можна сказати, півтора мільйонна. Ну, дуже багато людей вони вбили.

— Чи може Ічкерія стати одним з базових регіонів дестабілізації Росії?

— Спілкуючись з чеченцями, я бачу: вони хотіли б виступити проти цих кадирівців, але прекрасно розуміють, що у нас немає своєї армії, немає підтримки, немає навіть тилу. Нічого немає, якщо ось так. Тому, знаючи ситуацію, ми робимо все по-іншому, те, що є в наших руках. Наприклад, кілька батальйонів воюють в Україні проти росіян. Ось люди туди їдуть, люди там воюють. Є поранені, є вбиті. Ось так це на сьогоднішній день.

— Тобто це неможливо всередині самої Ічкерії?

— Неможливо. У нас було дві війни. У першій війні ми здобули перемогу і вони [росіяни] підписали мирні договори. І війна нібито закінчилася. Але через три роки почалася нова війна, війна, яку вже розпочав Путін. І під час другої війни вони [росіяни] застосували ось таку тактику по відношенню до тих наших військових, які воювали проти них: вони почали чіпати їхніх родичів, матерів, дружин, дочок. Ось взяли за найболючіше. Це складно говорити, але легше вбити, ніж ось чіпати честь твоєї родини, честь твоєї матері. Краще померти, ніж це бачити. Ось Путін застосував цю тактику.

Ще з приводу Кадирова, цього «героя» Росії. Так, дійсно, це «герой Росії», тому що він все зробив для Росії, щоб під час першої війни Єльцина проти нас, чеченців, «чеченізувати» цю війну, — щоб чеченці вбивали чеченців. Ось для народу, для нації це найболючіше. Ми не повелися на це, ми не стали стріляти один в одного в той час.

Коли прийшов Путін, коли привели цього [старшого] Кадирова, ось руками цього Кадирова вони змогли домогтися цього. Тому що на початку другої війни, в 1999 році, російські генерали, політики, відкрито по телевізору говорили: «Чому там Ваня з Пскова, з Ростова повинен вмирати в якійсь Чечні, нехай самі воюють». Щоб ми проливали кров і щоб на цій крові привести [до влади] ось цих Кадирова. Ось що і сталося сьогодні.

І я бачу, як росіяни намагаються розділити український народ. Тобто зробити те саме, що вони зробили з нами. Вони розділили наш народ на клани, на якісь частини, а потім вже почали добивати. Ось я хочу, щоб українці трималися, я вірю в Україну, я знаю дуже багато українців ще з раннього дитинства. У мене батько був військовим у радянській армії і найкращі друзі були українці — офіцери. З ними, з їхніми сім'ями я до сьогоднішнього дня тримаю зв’язок. Я їх люблю, поважаю, пам’ятаю. І дуже переживаю за Україну, тому що якщо переможе Україна, — звичайно ж, вона переможе, — тоді переможемо всі ми. Не тільки чеченці, але і всі навколишні народи, навіть Європа. Це буде наша спільна перемога.