У Білому домі не кажуть: «Чудова ідея». Чому Вашингтон вважає Курську операцію надто ризикованою — експерт із нацбезпеки США

Американське керівництво розглядає наступ ЗСУ в Курській області, про який Вашингтон не знав заздалегідь, здебільшого як небажаний крок з боку українців, стверджує Карл Кальтенталер, директор Центру досліджень в області розвідки та безпеки, професор кафедри політології в американському Університеті Акрона.

«Наскільки мені відомо, у Білому домі дуже мало хто каже: „Гей, це була чудова ідея; добре, що вони це зробили“, — ділиться експерт. — Схоже, політичне керівництво [США] цим стурбоване».

Приводів для хвилювань, на його думку, існує два. По-перше, це занепокоєння щодо ескалації, незмінно присутнє з початку війни. При чому найбільший страх Вашингтона — це застосування російським диктатором Путіним тактичної ядерної зброї, що втягне Сполучені Штати у конфлікт. Адже Америка не зможе залишитися стояти осторонь, якщо росіяни застосують тактичну ядерну зброю проти українців, переконаний Кальтенталер.

Другий фактор занепокоєння — нерозуміння кінцевої мети Курської операції. У Вашингтоні, зокрема, розмірковують: як вона вписується в стратегію перемоги у війні та як цей крок реально допомагає Україні, ділиться співрозмовник NV. При цьому дехто припускає, що наступ у Курській області може слугувати цілі змусити росіян сісти за стіл переговорів. Інші кажуть про відтягування російських військ із поля бою в Україні.

Хай там як, адміністрація президента США Джо Байдена й надалі притримується обережного підходу в допомозі Києву, адже від самого початку остерігається ескалації.

«Українцям та європейським союзникам треба, як то кажуть, підганяти їх [американську адміністрацію] криками та стусанами, аби ті дали Україні речі, що необхідні для справжньої перемоги у війні», — формулює Кальтенталер. Серед таких речей дослідник називає сучасне озброєння, як-от винищувачі F-16 та танки M1 Abrams.

У Вашингтоні, за його словами, є люди, які наполягають на якнайшвидшій передачі Києву такої зброї задля забезпечення ЗСУ переваги на полі бою. Це, на їхню думку, допоможе Україні якщо не виграти війну, то принаймні наблизити справедливе врегулювання конфлікту шляхом переговорів. Але Байден і його радники вкрай не схильні до ризику.

При цьому американські лідери занепокоєні тим, що ситуація розвивається у невигідному для Києва руслі. На це, зокрема, вказує аналіз довгострокових перспектив для України та для Росії, яка має набагато більшу військово-промислову базу. Путін дуже чітко дав зрозуміти, що збирається понести всі витрати, необхідні аби виграти цю війну, нагадує Кальтенталер. Тоді як західні союзники України вимушені замислюватися, як довго ще їхні суспільства мають нести тягар підтримки воюючої країни. Тож час грає на користь Росії, резюмує дослідник.

Утім усі ці побоювання й занепокоєння не змінять американської підтримки України — принаймні з діючою адміністрацією Білого дому, переконаний Кальтенталер. «Адже, відверто кажучи, підтримка США — це частково про Україну, але, мабуть, ще більше — про те, щоб утримати Росію від повної дестабілізації Європи», — каже він.