«Оптимізація» пологових будинків. Що Україні підказує британський досвід
Вікторія Вагнєр: «Пологове відділення має приймати щонайменше 100 пологів за пів року, інакше втрачає фінансування» (Фото: IgorTishenko/Depositphotos)
Скандал, що спалахнув у Сполученому Королівстві після централізації акушерської допомоги, демонструє всі небезпеки такого шляху
Здавалося б, скорочення пологових у країні, що воює та втрачає населення, є закономірним. Але скандал, який розгорівся у Британії після централізації акушерської допомоги, показує всі небезпеки такого шляху.
Народжуваність вимагає оптимізації
В Україні вже кілька років поспіль скорочується кількість пологових відділень. Наприкінці 2022 року договір із НСЗУ за пакетом Медична допомога при пологах мали 346 медичних установ (включно як зі спеціалізованими пологовими будинками, так і акушерсько-гінекологічними відділеннями багатопрофільних лікарень), а у 2026-му залишилося приблизно 237.
У перший рік повномасштабного вторгнення в Україні народилося трохи більше ніж 206 тисяч дітей, що на чверть менше у порівнянні з 2021 роком. У 2025 році народилося лише трохи більше ніж 168,7 тисячі, а за I півріччя 2026 року зареєстровано трохи більше ніж 73 тис. малюків. Очевидно, що падіння народжуваності в країні продовжується, тому не дивно, що виникла потреба оптимізації.
Національна служба здоров’я України турбується про те, щоб медичні бригади мали достатню практику для підтримання високої кваліфікації та забезпечення безпеки пацієнток. Тому пологове відділення має приймати щонайменше 100 пологів за пів року (тобто не менше 200 на рік), інакше втрачає фінансування. Логіка очевидна: якщо лікарі приймають мало пологів, вони не встигають напрацювати досвід для складних випадків, а це небезпечно для матерів і дітей.
Відповідно, дрібніші відділення закривають, а фахівців і ресурси концентрують у великих.
Проблема в тому, що ця логіка має вади в реальному житті, особливо коли йдеться про країну в стані війни.
Що підказує британський досвід Україні
Насторожує, що навіть у Великій Британії — країні з набагато більшими ресурсами, ніж в України, — подібна централізація акушерської допомоги призвела не до покращення, а до кризи.
Незалежні перевірки за 2022−2024 роки виявили, що 48% акушерських закладів Англії є незадовільними або потребують покращення, а за критерієм безпеки жоден заклад не отримав найвищої оцінки.
Закриття пологового будинку в невеликому місті стане додатковим чинником зниження демографії
Королівський коледж акушерів та гінекологів (RCOG) випустив заяву з головним меседжем: безпечні пологи — це не подвиг конкретного лікаря в системі, а результат превентивних інвестицій, інфраструктури, кадрового забезпечення та довгострокового планування.
Найголовніша проблема навіть розвиненої Британії — недофінансування. В Україні ситуація щодо фінансування на порядок складніша. Зокрема, українські лікарі мають найнижчу зарплату у Європі. Навіть порівняно із сусідньою Польщею український медик отримує разів у п’ять менше.
У Британії понад половину жінок народжують з медичним втручанням. Причиною складних пологів стає старший вік, супутні хвороби чи вага. Відтак серед британських акушерів вигорання відчувають дві третини.
В Україні до звичайних причин ускладнень додається війна: хронічний стрес, погіршення здоров’я і робота медиків під обстрілами. І в українських фахівців ніхто не запитував про їхній стан, сподіваючись, що вони «незламні».
Що необхідно врахувати при оптимізації пологових
Три найголовніші больові точки зменшення кількості пологових:
1. У разі, якщо трапляється ускладнення під час пологів і відстань до пологового зростає з 15−20 км до 70−100 км, частина жінок фізично не встигатиме отримати допомогу вчасно.
2. Лікарні, які залишаються, можуть просто не витримати напливу, якщо не буде додаткового фінансування, ліжок і персоналу. Крім того, умови воєнного часу вимагають підземні оснащені приміщення, власні генератори та автономне водопостачання.
3. Закриття пологового будинку в невеликому місті стане додатковим чинником зниження демографії.
Що варто зробити за наявних умов?
При розрахунку враховувати й час дороги для породіллі. Щоб до пологового добиратися було не більше ніж годину навіть уночі, у негоду чи під час тривоги.
Якщо відділення таки закривають, громада повинна мати обладнаний реанімобіль і підготовлену бригаду. Регулярно тренувати медичний персонал на реагування у критичних ситуаціях.
Необхідно захистити фінансування пологової допомоги від «розчинення» в загальному бюджеті лікарні.
Першочергово необхідно посилити увагу до навчання та підвищення кваліфікації персоналу пологових.
Варто особливо пильно ставитися до обов’язкової регулярної переатестації за протоколами. Більше уваги приділяти таким сучасним стандартам підтримання кваліфікації як командні симуляції.
Прийшов час замінити застарілі форми перевірки системним клінічним аудитом з вивченням всіх кейсів.
Оптимізація пологової мережі продиктована обставинами необхідності, але її реалізація має проводитися з максимальним урахуванням всіх чинників української перспективи.