Неймовірне задоволення. 13 книг, які можуть зацікавити та розважити

За січень прочитала 13 книг, закинула три, від більшості книг за минулий місяць отримала неймовірне задоволення.

Покинь нарциса назавжди, Сара Девіс, Видавництво Старого Лева

7 з 10

Читала книгу «по роботі». Це така собі дорожня мапа, як розпізнати нарциса у своєму житті — чи то у партнері, чи то в робочому колі, серед родичів чи приятелів — та як зцілитися після токсичних та аб’юзивних стосунків. Це нове покоління наукпопу про стосунки, де автори нарешті припинили педалювати тезу про «порятунки стосунків за будь-що ціною жіночих зусиль», а навпаки, пояснюють, чому з цих стосунків нічого доброго не вийде і як вийти з них із найменшими втратами для здоров’я. Дуже багато уваги приділяється власне зціленню і відновленню, а практики, які пропонує авторка, насправді помічні не лише для тих, хто вибрався з токсичних стосунків і вперше дізнається про чарівні сили особистих кордонів, а й для тих, хто переживає гострий стрес, не відчуває під ногами ґрунту, потребує підтримки та джерела сили.

Жага, Трейсі Вульф, BookChef

7 з 10

Був настрій у січні почитати підліткових казочок про кохання, а тут нагодилася вампірська трилогія, ще й повністю завершена. Що ж, дуже відчувається, що це від початку був фанфік, бо такі сюжетні огріхи дуже легко приймаєш у фанфікшені, але вже у самостійному творі, який став книгою — ну таке… Багато сцен — прям фанфікова класика примітивного виписування любовних сцен. Хоча насправді книга досить цікава, особливо якщо не мати надміру високих очікувань. Головна героїня втрачає батьків і змушена залишити сонячний Сан-Дієго і перебратися жити на Аляску, ще й навчатися в закритій школі-інтернаті, яку очолює її рідний дядько. Так дівчина потрапляє в скутий морозом аляскинський Гоґвортс, де учні не просто дивні, а й гранично ворожі до новенької. Там її одразу ж бере під опіку головний красень, король школи, син вампірських королів, який плювати хотів на усе шкільне правління і робить, що йому заманеться. Чи хтось з учнів взагалі відвідує заняття — не зрозуміло. Коротко кажучи, такий собі фанфік про чарівну школу, в якій ніхто не навчається, а підлітки тільки тим і зайняті, що влаштовують своє особисте життя. Не знаю, чи розвинеться в наступних томах сюжет в якусь повноцінну небанальну історію, дуже хотілося б.

Мороз, К. Н. Кровфорд, Vivat

8 з 10

Несподівано цікаве фентезі, хоча взагалі не чекала дива. Почнімо з того, що це не якесь грандіозне епічне фентезі - сам розмір книжечки натякає, що детально розписувати побудову всесвіту фейрі нема коли й нема де. Отже, маємо всесвіт, в якому реальний людський світ співіснує зі світом могутніх фейрі, хоча й не часто перетинається — принаймні, люди у кровожерливих фейрі гостюють рідко. Король країни фейрі шукає собі дружину, і це подія світового масштабу, тож серед претенденток традиційно влаштовують жорстокі змагання — королева мусить бути хитрою, розумною, підступною, але разом із тим іноді благородною. Завдання Короля ускладнене тим, що на ньому лежить прокляття, яке вбиває кожну жінку, в яку він закохується, але Королеву обрати йому потрібно, і то негайно — її чари мають повернути до королівства фейрі весну й захистити від темряви та злих сил, що сунуть на них. Задачка непроста. Король шукає не просто дружину, а дівчину, яку він ніколи не покохає. І знаходить таку — дотепну, хамовиту дівчинку-підкидька, фейрі, яку виховувала людська родина, і яка щойно зазнала такого краху в особистому житті, що комерційна пропозиція Короля фейрі (стати дружиною в обмін на гроші) спокушає її погодитися на участь в турнірі. Не скажу, що це прям супердобре прописана історія, але… вона не огидна. Тут дуже класні головні герої, вони дотепні, розумні, між ними хімія та іскри, жартики та хіть, яка ось-ось має змінити баланс сил між ними, поки прокляття не нагадує про себе. І хоча я знаю, чим все закінчиться, я дуже чекаю на другу частину українською.

Клуб червоних кедів, 2, 3, 6 частини, Ана Пунсет, Видавництво Старого Лева

8 з 10

Мене затягнуло читання цієї іспанської підліткової серії про школярок, це дуже якісний мідл-грейд про подруг, які створили свій Клуб Червоних Кедів, одне з головних правил якого — підтримувати одна одну будь-що. Так цікаво спостерігати, як дитяча книга переростає в мідл-грейд, поступово наближаючись до янг-едалту: дівчата дорослішають, історії та пригоди, які з ними трапляються, несуть в собі все більше життєвих уроків: перші стосунки, перші поцілунки, перші захопливі подорожі, перші зароблені гроші, ревнощі, смуток, розборки із шкільними «булерами», стосунки між батьками, добросусідство, а ще сонячна Барселона і гостинний Берлін — тут стільки важливих сенсів і для підлітків, і для дорослих! Я не могла відірватися від книг, розтягую тепер 4-ту та 5-ту частини, і дуже чекаю на продовження — кажуть, має бути 12 частин чи більше. Мені взагалі хотілося б почитати колись такий цикл, в якому авторка писала серію янг-едалту шкільного періоду, а потім додала б якусь книжку в дусі: що сталося з героями за 10 чи 20 років (десь як у сазі Енн із Зелених дахів).

Голландський дім, Енн Петчетт, Видавництво ArtBooks

6 з 10

Чесно зізнаюсь — я не зрозуміла цієї книги. Я прочитала її з задоволенням, але не маю що слушного сказати про цю історію — для мене її суть лишилась неочевидною та невидимою. Закільцьована розповідь про егоїзм в усіх проявах — ось і все, що я зрозуміла. Егоїзм в жертовності (матір, яка кидає власних дітей, щоб рятувати дітей індійських, сестра, яка своє життя присвятила брату, дружина, яка робить те саме для чоловіка) і в байдужості (очевидний егоїзм батька, егоїзм мачухи, егоїзм брата, довкола якого обертаються геть усі). Абсурдність вибору, який різні покоління родини робили не на свою користь і гнулися, мінялися та підлаштовувалися під чужі бажання та чужі очікування. Незмінним лишався тільки будинок — пасивний і сторонній, байдужих до них усіх. Що хотіла сказати авторка — не знаю.

Дім на краю світу, Майкл Каннінгем, Лабораторія

7 з 10

Мені сподобалася книга, але історія не дуже зачепила, хоча я обожнюю такі саги, де сплітаються долі та буденне життя, дорослішання й просто плин часу. Для мене Дім — це історія не про бунтівників, які йшли проти системи (я взагалі не дуже помітила їхньої «протисистемності»), а про пошук «своїх», про життя неідеальних людей, чиї погляди на стосунки та світ можуть з часом мінятися, зазнавати трансформацій, і герої це приймають і далі з цим існують, споглядаючи врожай з власних вчинків і рішень. Боббі та Джонатан — герої, чиї долі ми відстежуємо від самого їхнього дитинства, від перших травм і непорозумінь з батьками. З Клер ми знайомимося вже в її зрілому віці. В певний момент життєві шляхи усіх трьох перетинаються, вони закохуються, зачаровуються, розчаровуються. Дуже сподобалися жіночі персонажі книги — вони сильні, вони б’ються об скляні стелі, раз у раз доводячи, що життя без чоловіка не тільки не робить їхні історії менш змістовними, а насправді кожній із них пішло тільки на краще — шкода тільки, що всі вони забагато часу втратили на те, щоб зрозуміти цю просту істину.

Шукачі мушель, Розамунда Пілчер, Видавництво РМ

9 з 10

Шукачі мушель сподобалися мені набагато більше надміру солодкавого Зимового сонцестояння. В цій книзі набагато більше життя та правди. Єдине, що я вже досягла тієї межі, за якою більше не можу читати про війну. Ні про яку. Тому якщо вас тригерить навіть натяк на воєнні реалії (а оповідь ведеться у двох часопросторових сюжетних лініях — «наш час», тобто приблизно 80-ті, та роки Другої світової), можливо, краще відкласти цю книгу до інших часів. Головна героїня — немолода жінка (авторка її взагалі в напівживі бабусі записала, хоча їй було заледве 60), в оптиці сюжету — її родина, її життя, її діти і їхні любовні пригоди або їхня гнітюча відсутність. А ще молодість головної героїні, перші пристрасті, перші бомбування Лондона, війна та кохання, єдине і справжнє. Історія розвивається довкола картини Шукачі мушель, яку намалював батько головної героїні, коли вони мешкали в Корнуоллі. Картина тепер коштує цілий статок, і діти намагаються змусити жінку продати полотно і віддати гроші їм. Книга про особисті кордони, про життя і смерть, про щиру дружбу і справжніх людей, про те, що обирати себе — правильно, що бути паскудою — погано, про те, що для кожної людини щастя має свої обриси та про те, що кожен заслуговує на свій шанс. Хороша і затишна історія, але на цьому з історіями про війну я поки беру паузу.

Пачінко, Мін Джін Лі, Видавництво ArtBooks

10 з 10

Почала читати минулого літа, потім відклала, і все не було нагоди повернутися, аж поки не настав січень. Родинна сага про корейську родину, яка опинилася в Японії, і про болісну істину: в закритій азійській спільноті ти завжди будеш чужинцем. Книга насправді розкриває багато сторінок історії, про які, можливо, в нашій частині світу не дуже замислюєшся. Для мене це була перша зустріч в літературі з процесом перетворення Кореї на Південну та Північну, і тим, як злиденне життя в Японії змушувало корейців ризикувати та повертатися до Пхеньяну, бо люди вірили комуністам, вірили, що там життя краще — особливо на тлі принижень і сегрегації, яких корейці зазнавали в Японії. Вразила одна з провідних тем книги: навіть гроші та найліпша освіта, яку тільки можуть дати ці гроші, не відкриють перед тобою жодні двері, бо ти назавжди чужий, бо походиш з корейської родини, яка хай навіть поколіннями живе у Японії. Твоя межа — салон гральних автоматів, ніякої тобі корпоративної кар'єри, ніякого успішного успіху, бо тут ти — назавжди людина другого сорту.

Біснуватий, Лі Бардуґо, Vivat

10 з 10

Друга частина фентезі про окультні спільноти Єлю — ну просто шикарно прописані й основні лінії, і побічні, і вся книга, і вся трилогія (має ж авторка колись дописати третій том?!). Це така бездоганна цукерочка із логіки, деталізації та пригод на межі всесвітів — Нарнія для дорослих, Гоґвортс в умовах реальності. Головна героїня не полишає надії відшукати в щілині між світами загубленого (підступно викраденого) наставника, який встигнув перекинутися на демона, саме тоді, коли її саму несподівано наздоганяє власне минуле. В книзі захмарна кількість несподіваних поворотів, глибоких сенсів, неочікуваних вчинків і дивовижних розв’язок. А ще тут теж нарешті з’являються вампіри, які, маю надію, повернуться в завершальній частині.

Легенда про зміїне серце, Радек Рак, Видавництво Жупанського

100 з 10

Радек Рак — тепер офіційно мій улюблений письменник. Давно не читала настільки прекрасного тексту й глибинної історії з потужними підводними течіями сенсів і метафор, метаморфоз і містерій. Чекала на легке казкове фентезі, а отримала одну з найкращих книг у житті. Як описати настрій цієї історії? У передмові ідеться про магічний реалізм з етнічними мотивами, дослівно ж ця книга — такий собі синтез Володаря перснів та Хіба ревуть воли як ясла повні?. Уявили собі таке? Це неймовірна оповідь, яка тече, розгалужується, закільцьовується, наче змійка, перевертає догори дриґом весь сюжет і творить метафоричну історію, яка саму себе розповідає та замикається на самій собі. Якуб перетікає в Зміїного Короля, Зміїний король стає паном Богушем, а Богуш перетворюється на Якуба. Вже читаю інші книги Рака, і хочу ще.

Ритуал, Адам Невіл, Видавництво Богдан

101 з 10

Я залишила в минулому Стівена Кінга і відкрила для себе нереального Адама Невіла. До того мені ще не траплялися книги, де текстові описи настільки графічні, що коли читаєш — фізично відчуваєш холод дощового лісу, бачиш зблякле небо, чуєш чвакання мокрого ґрунту під ногами, занурюєшся в задуху страшної лісової хатинки, помічаєш ранкову паморозь… це було щось неймовірне! Книга достоту розчиняє в собі. Вона по-справжньому страшна, вона нереально моторошна, тут нема вигаданих монстриків, потойбічної поторочі та привидів, але є щось неосяжно прадавнє та дуже недоречно потривожене. Отже, четверо давніх шкільних друзів, які вже обросли життям і родинами, на 15-ту річницю завершення навчання вибралися на хайкінг до Швеції. Пригода не задалася від початку, всі пересварилися, тож в якусь мить вони вирішують «зрізати» шлях, бо всім вже кортіло повернутися на базу, сісти в літак і розійтися кожен у свій бік. Тож вони сходять з офіційної туристичної стежки й вирішують іти навпростець через заповідний ліс. Книга складається з двох частин, кожна з яких змушує подивитися на всю історію під дуже небанальними кутами. В першій частині книги тебе накриває жахом від того, як безжально і страшно прадавня темність полює на героїв, а в другій вже виникає логічне питання: а якого дідька ті герої взагалі полізли в автономну та сховану від світу екосистему і почали в ній порядкувати? Книга полонила мої думки і не відпускає досі. Це неймовірно класна історія, якщо так можна сказати про реально жахливу й моторошну книгу.

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут