Вплив нашого погляду. Чому варто частіше дивитися одне на одного

Перед початком навчального року я створюю багато матеріалів для освітян. Днями розповідала про неочевидне — про погляд учителя чи вихователя. І взагалі про вплив нашого погляду. Про те, що відбувається з дитиною, коли ми дивимося на неї і коли відводимо погляд. І про те, що відбувається з іншими дітьми, коли вони за цим спостерігають. Насправді це стосується будь-якого контакту.

Наш погляд є одним зі способів спрямувати увагу і показати: «Я тебе бачу, я з тобою в контакті».

Коли дитина відповідає на уроці чи звертається до вихователя, а дорослий постійно не реагує і не звертає на неї уваги, дитина може сприймати це як сигнал: «Мене не бачать», «Мої слова взагалі неважливі». Дорослий може неусвідомлено так проявляти своє ставлення до дитини.

Інші діти теж спостерігають за цими сигналами. Вони можуть бачити, кого дорослий ігнорує, кому дає місце.

У групі це впливає на статус дитини та на те, як інші діти поводяться з нею. Бо діти ж дуже уважні до цього.

Коли людина будь-якого віку до нас звертається, а ми повертаємо до неї свій погляд, відповідаємо, ми даємо їй сигнал: «Ти для мене важливий/важлива. Я з тобою».

Колись я читала про дослідження психолога Джона Готтмана. Він десятиліттями досліджував стосунки пар і вивчав, що пов’язане зі стабільністю та якістю контакту й близькості.

Читайте також:

Ерін Леонард

Захистіть себе від цього. Чотири ознаки токсичного спілкування на роботі

Важливим було насправді дещо дуже просте: чи повертається партнер до людини, чи помічає її сигнал, коли до нього/неї звертаються, і повертає погляд, чи натомість продовжує займатися своїми справами.

У дослідженнях Готтмана саме такий простий прояв — «повертатися» до партнера — був пов’язаний зі стабільністю і якістю стосунків.

Ми живі люди, втомлені і часто поплавлені. Не кожного разу ми можемо зупинитися, подивитися і дати увагу. Але для інших у цих наших «поворотах» може звучати таке важливе: «Я тебе бачу. У тебе є місце поряд зі мною. Ти для мене важливий чи важлива».

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Усі Блоги NV