Варто спробувати. Як перестати тікати від неприємних емоцій

Вже багато років я уважно спостерігаю за собою та десятками інших людей — так, якби Джейн Гудолл вивчала людську поведінку, — і помічаю, що більшу частину часу ми зайняті тим, що тікаємо.

Ми стільки бігаємо, що могли б називати себе ультрамарафонцями!

Уважно придивіться до себе сьогодні й перевірте, чи не стосується це й вас.

Ось речі, від яких ми тікаємо:

— дискомфорт (ми біжимо до того, що нас заспокоює — до соцмереж, телефонів, телевізорів, ігор, їжі);

— невизначеність і страх (тікаємо в прокрастинацію чи уникнення, перфекціонізм і контроль);

— нудьга, тиша, бездіяльність.

І ми робимо це цілими днями. Я не засуджую — такою є людська природа.

Проте ось до чого призводить ця втеча від дискомфорту, невизначеності, страху, нудьги, тиші та спокою:

Сповільніться хоча б на мить

— прокрастинація та уникнення, електронні листи, що накопичуються у скриньці, проєкти, що не рухаються з місця, тренування, які відкладаються на завтра;

— марні спроби змінити звички;

— вживання їжі, яку ми не збиралися їсти;

— понаднормова робота та виснаження, відсутність чітких кордонів;

— уникнення складних розмов, проблеми у стосунках;

— залежності, зацикленість на соцмережах чи новинах, неможливість відірватися від телефону, проблеми зі сном;

— нездатність брати на себе відповідальність за свої емоції й аналізувати їх та безліч проблем, що з цього випливають.

Я б сказав, що головні проблеми, з якими ми стикаємося в нашому суспільстві (і як особистості), походять саме від цієї постійної втечі.

Тож як же перестати тікати? Ніяк, це недосяжна мета — але ми можемо уповільнити цю втечу.

Як сповільнитися, коли хочеться тікати щодуху

Перше, що потрібно зробити, — це, звісно, помітити, що ви «тікаєте». Зазвичай ми цього не помічаємо і не бажаємо помічати. Але якщо ви зможете розпізнати всі способи своєї «втечі» — наприклад, це може бути прокрастинація, соціальні мережі, шкідлива їжа та уникнення складних розмов, — то зможете відстежити той момент, коли це відбуватиметься.

Якщо ви помітили, що «тікаєте», зупиніться. Сповільніться хоча б на мить. Потім ви все одно можете застосувати звичні способи заспокоїти себе, але спочатку уповільніться і глибоко подихайте хоча б кілька секунд.

Читайте також:

Катерина Гольцберг

Анатомія істерики. Як навчитися розуміти мову дитячих емоцій

Чи можете ви розпізнати свої відчуття під час цієї паузи? Від чого саме ви прагнете втекти? Чи можете ви побути в цьому стані хоча б 5 секунд? Зверніть увагу на те, як це відчувається у вашому тілі.

З часом, якщо ви практикуватимете таку зупинку та перебування у контакті зі своїми емоціями, ваша здатність витримувати їх розвинеться. Ви зможете робити це 10 секунд, 20 секунд, хвилину, а потім і довше. І я закликаю вас ставитися до цього прагнення втекти з доброзичливістю, ніби це не ворог чи різновид страждання, а ніжна частина вашого серця.

Спробуйте. Подивіться, як це — не тікати. Завдяки цьому у вас з’явиться вибір. І тоді перед вами може відкритися цілком новий світ.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Лео Бабаути. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Усі Блоги NV