Читайте NV у Google
Світлана Ройз: «Якщо інша людина не приймає відмову, можна просто повторити свою відповідь, не додаючи нових пояснень» (Фото: wstock/Depositphotos)
Коли порушуються наші межі, чіткість дуже важлива
Днями я працювала над матеріалом про те, як навчити дитину казати «ні», приймати відмову інших і навчитись говорити «так» тому, що важливо. Але подумала, що цього можуть навчити лише ті дорослі, які самі опанували це складне мистецтво.
Вирішила створити нагадування — для дорослих.
Чітке «ні». Ми просто говоримо «ні» — не вибачаючись і не виправдовуючись: «Ні, я не можу цього зробити»; «Ні, я не хочу цим займатися». Так можна відповідати, коли ми не хочемо розкривати справжню причину відмови.
Рефлексивне «ні». Ми спочатку відображаємо зміст або почуття співрозмовника, а потім озвучуємо свою відмову: «Я розумію, що для тебе це дуже важливо, але я не можу цього зробити». Таке «ні» може бути особливо корисним, коли ми розуміємо потребу чи почуття іншої людини, але все одно не можемо або не хочемо погодитися.
Обґрунтоване «ні». Ми говоримо «ні» і коротко називаємо справжню причину відмови: «Я не зможу цього зробити, тому що найближчими днями дуже завантажена роботою». Так можна відповідати, коли ми готові поділитися причиною, і вона справді допомагає іншій людині зрозуміти нашу відмову.
Відтерміноване «ні». Ми не відповідаємо одразу, а беремо час на обдумування: «Мені треба подумати. Я скажу тобі завтра. Я зараз не готова відповісти». Це допомагає не говорити «так» автоматично, лише тому, що нам незручно відмовити.
Компромісне «ні». Ми відмовляємося від конкретного варіанта, але пропонуємо інший: «Я не можу зробити це сьогодні, але можу завтра»; «На таких умовах я не погоджуся. Давай подумаємо, що можна змінити». Це доречно, коли ми справді готові до домовленості, але не готові погодитися саме на запропоновані умови.
Захисне «ні». Це «ні», яке має швидко зупинити небажану дію або порушення меж: «Ні. Не торкайся мене»; «Зупинися»; «Мені це не підходить»; «Ні, я не дозволяю так зі мною говорити». Коли порушуються наші межі, чіткість дуже важлива.
Повторювальне «ні» — коли інша людина його не приймає. Тоді можна просто повторити свою відповідь, не додаючи нових пояснень: «Ні, я не буду цього робити. Я вже відповіла: ні»; «Я розумію, що ти хочеш мене переконати, але моя відповідь не змінилася».
Вдячне «ні». Ми приймаємо увагу чи пропозицію іншої людини, але відмовляємося від самої пропозиції: «Дякую, що запропонував, але я відмовлюся»; «Дякую, що подумала про мене, але цього разу я не зможу». Таке «ні» може бути доречним там, де нам важливо зберегти теплоту контакту.
Нехай наші «ні» та «так» звучать ясно та з повагою до себе та інших.
Текст публікується з дозволу авторки