Читайте NV у Google
Олена Любченко: «Гордість означає, що вам вдалося» (Фото: luismolinero/Depositphotos)
Якщо ви зробили щось круте, але сказали собі: "Та, нічого особливого", — ваш мозок не встигає "записати" цей досвід як доказ вашої компетентності
Ми почали зовсім по-іншому ставитися до цього почуття останні роки. І все ж культура порівняння, показова «скромність», настанова «не висовуватись», лозунг «Я — остання буква в алфавіті» та насаджувана меншовартість і досі роблять свою справу.
Усі, хто зростав в епоху Совєтів, як-от я і велика кількість моїх знайомих, мають з цим проблеми.
У Союзі було як? Гордий за країну? Чудово. Гордість за досягнення підприємства? Зрозуміло! Гордий за себе? Що? Говори голосніше, мурашко, ми тебе не чуємо. Бо всі розуміли: «непристойно пишатися чимось дуже особистим».
Втім, це не просто пристойно, а й важливо! Чому?
АРА — Американська психологічна асоціація, одна з найвпливовіших у світі професійних організацій у сфері психології — у власному словнику називає гордість однією з дуже корисних емоцій, пов’язаних із самосвідомістю. Бо гордість — це фундамент розуміння себе та своїх можливостей.
Без гордості майже неможливо мати здорову самооцінку.
Гордість — це запорука віри в себе
А ще гордість важлива, бо вона — фіксація успіху, нашого прогресу. Якщо ви зробили щось круте, але сказали собі: «Та, нічого особливого», — ваш мозок не встигає «записати» цей досвід як доказ вашої компетентності. Ну типу зробила — і зробила. Наче і не було нічого, правильно?
Неправильно.
Гордість означає, що вам вдалося. Це мотивація бути
мотивованим, перепрошую за тавтологію. Це свідчення вашої здатності. Це запорука віри в себе.
Тож наступного разу, коли хтось зробить вам комплімент щодо будь-чого, погодьтеся, прийміть і проговоріть це вголос: «Так, я дуже пишаюся тим, що зробила цей проєкт. Це було непросто»;
«Так, досі пір не розумію, як я витримала такий графік тренувань, але пробігти марафон — що тут скажеш, я молодець»; «Дякую, я теж себе хвалю: мінус 10 кг за три місяці — це дуже крутий результат!»
Ми не знецінюємо прогрес (демотивація), а закріплюємо його як приємну норму (і вмикаємо мотивацію на подальший прогрес із закріпленого місця).
А зараз моє улюблене питання. Хіба хизуватися — це ОК?
Тут є різниця. Хизуватися — це демонстрація для інших. Це щоб інші думали, який ви крутий. А пишатися — це про себе. І для себе. Щоб самому усвідомлювати свою силу.
Текст публікується з дозволу авторки