«З ароматом борщу». На Донеччині зібрали 18 автентичних рецептів із Волноваського району

Фольклористка та етнографиня Ірина Крюченко стала упорядницею збірки Кулінарна спадщина з ароматом борщу. До книжки увійшли 18 автентичних рецептів із двох громад Волноваського району, Донецької області. Авторка збірки переконана, борщ — це не лише страва, а й пам’ять про родину, громаду та регіон.

Про це повідомляє Суспільне.

За словами Ірини Крюченко, ідея видання народилася під час роботи над популяризацією зеленого борщу з томатами із села Богоявленка — елемента нематеріальної культурної спадщини Донеччини.

«Завдяки тому, що в нас є елемент нематеріальної культурної спадщини — борщ богоявленський — його варили саме на Вознесіння, під це свято ми проводили захід, де господині, які нині вимушено переїхали в нові громади, варили його, пригощали присутніх. Захотіли знайти й інші унікальні борщі, які були в нашій місцевості. Так і виникла ця ідея», — розповіла фольклористка.

Для пошуку рецептів етнографиня створила онлайн-анкету та закликала жителів Волноваського району ділитися родинними традиціями через соціальні мережі. У результаті, каже Ірина, до збірки увійшли 18 рецептів, які надіслали люди з Вугледарської та Хлібодарівської громад.

Видання поділене на три тематичні розділи:

• обрядові борщі народного календаря,
• літні зелені,
• традиційні червоні борщі.

«Я думала: невже борщі можуть так відрізнятися? Але кожен виявився унікальним. У кожної родини — свій секрет», — каже авторка збірки.

Серед рецептів, які найбільше здивували дослідницю, — великодній борщ з однією великою галушкою. «Є борщі з пишками, чи з пампушками, бутербродами, а тут одна велика галушка на Великдень. Її варили просто в борщі, потім діставали, різали на шматочки, поливали часником і їли разом із борщем. Ми такого ніде більше не зустрічали. Це було дуже цікаво отаке знайти», — розповідає вона.

Не менш цінними, за словами етнографині, є сезонні рецепти. Один із них — весняний зелений борщ із молодою домашньою куркою.

«Чому ми не можемо добитися араз того смаку, який був раніше — у бабусь, у матусь? А тому, що все ж вирощувалось на своїх городах, все було своє. Навіть курка чи качка — зі свого сарайчику. І я от пам’ятаю, як мама варила зелений борщ, а курочки взимку не неслися, а навесну починали. Всередині молоденької курочки були нерозвинені жовтки. І настільки він був смачний, цей борщ, з оцими маленькими жовтками. Ми малими вибирали їх першими з тарілки. Сьогодні такого смаку вже майже неможливо відтворити, бо змінилися і продукти, і сам спосіб життя», — згадує упорядниця.

На Донеччині здавна готували багато різновидів борщу / Фото: NV Food via Chat GPT All

«Як пісні зникають, так і наші страви, звичаї та обряди йдуть у забуття. Молодь дедалі частіше обирає сучасну їжу, а рецепти наших бабусь поступово втрачаються. Тому важливо залишити їх наступним поколінням, щоб вони дійсно користувалися, щоб вони знали свою історію», — наголошує Крюченко.

На думку дослідниці, рецепти можуть розповісти й про історію самого регіону. Волноваський район формували переселенці різних хвиль, які приносили із собою власні кулінарні традиції.

«Це ще майже недосліджений матеріал. Різні села — різні борщі. Ймовірно, саме переселенці XIX століття привезли сюди свої рецепти, які й досі зберігаються у пам’яті старожилів», — пояснює етнографиня.

Вона додає, що борщі Донеччини мають власні особливості. Тут їх готували не лише з червоним буряком, а іноді й із білим солодким буряком, і зовсім без нього — тільки на підливці, використовували буряковий квас, а овочі нарізали великими шматками.

Наразі збірка доступна в електронному форматі. Водночас у громаді вже працюють над її друкованою версією, яку планують презентувати восени під час заходів проєкту Етно-Толока: єдність у традиціях.

По-донецьки: як приготувати зелений борщ із щавлем та томатами

Ця ароматна літня страва здавна популярна на Донеччині. Від класичної версії вона відрізняється додаванням перетертих томатів.

Перейти до рецепту