Полуничний рай. Як колишній воїн Айдару з Луганщини вдруге відкрив фермерську справу з нуля
Читайте NV у Google
Ветеран ЗСУ Юрій Кушнір, фермер та підприємець (Фото: Надано Юрієм Кушніром)
Після втрати дому в Алчевську та служби в Айдарі 64-річний Юрій Кушнір почав життя заново — разом із дружиною та її батьками заснував сімейне фермерське господарство Полуничний рай. Сьогодні родина поступово розвиває ягідний бізнес на Полтавщині.
Юрій Кушнір родом із Луганської області, міста Алчевськ. До 2014 року він був директором підприємства. Виробляли шлакоблок, тротуарну плитку, дуже якісну. Підприємство входило до 100 найкращих підприємств Луганщини. У 2014 році РФ окупувала рідне місто колишнього військовослужбовця. Він пішов добровольцем до війська і був одним із перших, хто засновував батальйон Айдар. Там служив до 2019 року. Після демобілізації одружився вдруге з жінкою військовослужбовицею. Її батьки майже 40 років займалися вирощуванням рослин у теплицях. Юрій Кушнір вирішив продовжити цю сімейну справу.
Ексклюзивно для NV Food ветеран розповів як це втрати все і почати жити спочатку та як заснувати бізнес з нуля.
Розкажіть про заснування фермерського господарства
Після звільнення з лав ЗСУ, я почав їздити районами Луганщини, дивитися, що люди вирощують, що купують, тобто вивчати попит і ринок збуту. Зазвичай тут вирощують соняшник, картоплю, буряк, а ягодами ніхто особливо не займався. На тому й зупинилися.
І так разом із дружиною та її батьками я заснував сімейне фермерське господарство Полуничний рай (Strawberry Paradise). Це наш бренд.
Юридичної особи ми не створювали, я фізична особа-підприємець. Почали працювати, будувати теплиці, вирощувати ягоди: полуницю, трохи ожини, трохи малини.
Спочатку це була невеличка ділянка — пів гектара. Полуницю реалізовували просто з дому, люди дуже добре купували. Торгували також у Сіверодонецькому окрузі та сільськогосподарських районах. Почали потроху розширюватися. Майже шість теплиць уже було готово, але не встигли добудувати.
У 2022 році ми з дружиною знову пішли воювати. До нас уже долучився її син, якого я вважаю рідним. Він із дружиною досі на війні. Я списаний, бо маю понад 64 роки та й здоров’я вже не те.
Розкажіть про ваш переїзд на Полтавщину.
Наприкінці 2023 року я звільнився з армії. Ми тоді вивчали багато областей, їздили, шукали, де купити хату. Втім, зупинилися на Полтавщині. Зробили аналіз ґрунту. Тут Богом дана земля. Тут не заробить тільки ледачий.
Почали облаштовувати будинок, бо жити десь треба було. Перепланування, усе по-новому, згідно з новими технологіями. Почали відновлювати бізнес. Плануємо розвиватися ще більше.
Ягоди — це основний напрям, але поки що займаємося ще й овочами. Потрібні гроші на ремонт, на відновлення.
Я пишу гранти, які мені дуже допомогли. Перший грант був від USAID, який потім закрили. Я дуже вдячний американському народу за те, що він мені допоміг. Дуже важко було захистити цей грант, він був дуже складний. Але я все зробив. Сума була велика — майже 40 тисяч доларів. Це було у 2020 році.
Довго я його писав, такі були вимоги, але я дотримався всіх умов. І майже перед самим 22 лютого 2022 року вони мені телефонують: «Ми готові вам зробити поставку: трактор, фреза, ємність на 10 кубів, мотопомпа» і так далі.
Я кажу: «Почекайте, мені 22 лютого 60 років, ювілей. Давайте вже зачекаємо до березня». Слава Богу, що вони не встигли зробити поставку — ми пішли воювати.
Коли я звільнився у 2023 році, зателефонував їм. Дзвоню їм. Вони кажуть: «О, пане Юрію, ви живий! Слава Богу». І зробили мені постановку.
Самому було складно зробити ремонт у будинку та відновити бізнес. Я почав звертати увагу на гранти. На сьогодні я переміг у п’яти грантах. Буду і далі брати участь. На жаль, державні гранти мені не підходять. Моє господарство не підходить до умов участі.
Ви кілька разів починали життя практично заново, що було найважчим?
Найважче — знайти гроші, які потрібні для старту. Це купити хату. Наприклад, якщо не підпадаєш під державні програми, які компенсують вартість житла чи ще щось, то це дуже важко. Той, хто був в нашій шкурі, розуміє, що, коли виїжджаєш з окупованої території, тільки з документами і найнеобхіднішим набором медичних препаратів, взагалі не розумієш, що буде далі. Зараз у людей є час підготуватися. Зробити релокацію там на захід України чи центр, подалі від лінії фронту. У них є час, і вони можуть прорахувати.
А тоді була зовсім інша ситуація. Тобто вночі встав, прокинувся, і розумієш, що виїжджати потрібно негайно. Зібралися і поїхали.
Далі треба щось розвивати. І для цього теж потрібні гроші.
Багато мені побратимів дзвонять: «Старшина, як так? (У мене позивний Старшина з часів служби в Айдарі і Дніпровській теробороні). Кажу їм: «Хлопці, ну, ставте ціль, розробляйте план і працюйте, не опускайте руки».
Як військовий досвід допомагає вам у веденні вашого фермерського бізнесу?
Військовий — це, знаєте, планування. Це виставити мету, ціль, розробляти план, прораховувати гроші на здійснення цього плану, наполегливість.
Якщо перевантажений ринок збуту, то що треба робити? Треба зберігати свою продукцію. Збудувати овочесховище. І ми це зробили, завдяки грантам.
Отримали холодильне обладнання. Тепер можемо зберігати приблизно 15 тонн овочів.
Тут все так, як на війні. Наказ — наказом, але на будь-який наказ треба розробляти план дій. Потрібно зібрати особовий склад, перевірити його. Як він укомплектований, чи є що поїсти хлопцям, а як з водою, чи буде евакуація в разі необхідності.
Військовий досвід дуже мені допоміг з плануванням.
В умовах війни ми всі живемо в екстремальних обставинах. Те, що потрібно зробити на завтра, потрібно зробити ще вчора. Форс-мажор може бути в будь-яку хвилину. І це все потрібно прораховувати.
Наприклад, зараз варто прорахувати, як буде взимку? У нас зараз у планах вийти на державну програму сонячних панелей, щоб забезпечити себе електрикою.
Чи пам’ятаєте свій перший врожай полуниці, яким він був?
Перший врожай для нас — це був шок. Це зараз я розумію, що це було 30−40% від того, що можна було отримати і все це через відсутність досвіду. Було багато помилок, у всьому.
Які сорти полуниці ви вирощуєте? І що ще окрім неї?
У нас три сорти поки що. Це Альба — основний сорт, самий ранній. У цьому році ми спробували Вайбранд — непоганий. І самий пізній — це у нас Мальвіна.
Також вирощуємо малину, помідор, болгарський перець. Будемо повністю переходити на ягоду. Єдине, що треба зробити, це сконцентрувати увагу на закритому ґрунті. Також встановити антиградові сітки, захисну плівку. Наприклад, малину після дощу не вибереш, вона мокра.
Якщо буде захист, плівка зверху, вона буде суха. Ти виграєш відразу, адже мокру малину на ринку ніхто не купуватиме.
Чи був цей рік урожайним?
Цей рік по врожайності дав все, що можна. Такого я ще не пам’ятаю.
Можливо, тут спрацював ще досвід і використання імпортних добрив, біопрепаратів, технологій вирощування, автоматизації. Все це відслідковується, дало свій відповідний відсоток збільшення врожаю.
Але навіть я дивлюсь у людей, які цим не займаються професійно теж дуже гарний врожай.
Які сорти полуниці вважаєте найперспективнішими в Україні для висаджування?
Чи є у вашій сім'ї якісь улюблені страви з полуниці, можливо? Як ви її любите їсти?
Ми її взагалі мало їмо. Не до того. Збираюсь на полі, от там і їмо.
Втім, є таке поняття в нашій сім'ї — «некомільфо», так ми називаємо полуницю, яка має плями чи не товарний вигляд. Ми її переробляємо і робимо чудовий слабоалкогольний напій з ягоди. Робимо зовсім трохи для друзів, самі не п'ємо. Ще трохи заморожуємо, потім відкрив морозилку і кинув собі в рота.
Як споживачеві відрізнити якісну полуницю від тієї, яку вирощували лише заради максимальної врожайності?
Хороша полуниця повинна не мати плям і блищати. Якщо вона матова, це вже щось не те, тоді вона або ж не дозріла, або ж при вирощуванні її надмірно підживили. Тут важко оцінити смакові якості. Є прилади, які виміряють рівень нітратів. Ми купили собі і перевіряємо нашу продукцію перед продажем.
Вигляд у полуниці має бути ідеальним. Вона повинна вся однакова за розміром. Варто звернути увагу на хвостик. Якщо він зелений чи засушений, то вона могла лежати вже деякий час. І звісно, варто куштувати.
Які помилки найчастіше роблять люди, коли вирощують полуницю?
Скільки я спілкуюсь з фермерами, то ніхто з них не робить аналіз ґрунту і води. Потім до мене пишуть в Viber, скидають відео, питають: «А чому в мене оце от так погано?» Відповідаю: «А скільки, яка кислотність, яка мінералізація у вас води, ґрунту? Що у вас з ґрунтом?» Це перша помилка. Скільки у вас кущів, скільки ви отримаєте, значить, врожаю, скільки з цього ви можете продати, і скільки ви втратите, якщо не будете цього робити. І тоді на цифрах люди розуміють, що так, аналіз води і ґрунту дає економічний успіх. Це найголовніше.
Також люди не користуються новими технологіями, біопрепаратами і не знають основ вирощування. Їхній основний аргумент — мій батько так робив, дід робив, все було нормально, а в мене чомусь не виходить…
На фермах також важливо мати закритий ґрунт — це пріоритет, тому що ми бачимо, що твориться з кліматом, і буде ще гірше. Тут уже варіантів ніяких нема.
Все, що можна, треба робити в закритому ґрунті. Це досвід Нідерландів, Іспанії. Всі європейські країни переходять на такий тип. Це дає врожай, гарну ціну на реалізацію. Відповідно, це дохід, прибуток і так далі.
Що б ви порадили ветерану, який має ідею власної справи, але боїться щось починати та реалізовувати?
Треба брати папір, ручку, калькулятор, сідати в машину, дивитися ринки, вивчати що де продається, вивчати скільки грошей потрібно для старту. І це все рахувати. Боятися не треба. Я коли борщ сам вперше готував, в мене таке вийшло, що я сам не їв. Втім, ж пізніше все вийшло. Потім я запитав в дружини, що ж зробив не так… Так і з бізнесом.
Чи допомогло вам фермерство, робота з землею повернутися до цивільного життя після служби в армії?
Я весь день зайнятий плануванням, роботою, поїздками. Мені ніколи сидіти і думати, що хтось мені щось винен.Все залежить в першу чергу від вас самих. Починайте будь-яку справу. Навіть якщо не вийшло, приймайте це як досвід.
Де ви купуєте саджанці?
Купували на перевірених розсадниках. Зараз вирощуємо для себе розсаду, але будемо в наступному році міняти. Плануємо замовляти з-за кордону, зараз веду перемовини з фермерами з Австрії та Італії. Вони приїжджали до мене після того, як я отримав гранти. Втім, італійську розсаду можна купити і в нас в Україні. Важливо, щоб вона пройшла лабораторний аналіз на захворювання. От ми свою розсаду будемо реалізовувати. Зараз відправляти в Дніпро в лабораторію, подивитись, чи є хворі саджанці. Поки що не було, слава Богу. Робимо все згідно з технологією, тому й розсада буде найвищого класу.
Як обирали назву ферми Полуничний рай?
Назву обирала дружина, сказала і все. Я відразу переклав на англійську — Strawberry Paradise. Як на мене. звучить красиво.
Якої підтримки найбільше потребують ветерани, які хочуть започаткувати власну справу після звільнення зі служби?
Коли я приїхав з Луганщини, почав перебудовувати хату, то жив в гаражі з собакою. Плакав і працював. Мені потрібні були гроші. Скільки разів не звертався в міську раду, мені не допомогли. Хоч, на скільки мені відомо, на заході України ветеранів підтримують набагато більше, як у нас.
Якою б ви хотіли бачити вашу ферму через три-п'ять років?
Тут має бути максимально закритий ґрунт, автоматизація процесу, вимірювання там приладами, щоб це було через інтернет, Wi-Fi і так далі, щоб можна було дистанційно керувати пристроями. Хочу, щоб ми змогли забезпечити себе всім необхідним, мали кошти на нормальні умови праці та отримували задоволення від роботи.
