Найближчими тижнями щось станеться. Як може змінитися лінія фронту
Головний фокус Москви, як і раніше, залишається на Покровську, і спроби прорвати українську оборону знову набули форми двох щелеп, що змикаються
Північний фронт
Українська кампанія з видавлювання росіян за кордон у Сумській області повільно, але впевнено дає результат. Українці, судячи з усього, відмінно справляються із завданням придушення ворожої логістики з використанням дронів: передові підрозділи РФ просто застрягли на місці. Підкріплення до них доходять, але в недостатній кількості, щоб компенсувати втрати.
Москві доводиться постійно виводити з бою виснажені бригади і замінювати їх новими. Програвши черговий бій — і прекрасно це усвідомлюючи — Росія поступово перерозподіляє резерви на інші напрямки. Проте, не бажаючи визнати поразку і відійти до Курська (що було б логічно), вона продовжує дедалі слабкіші спроби просунутися глибше в Сумську область. Це називається: вбухувати ресурси в мертву справу.
Тим часом Україна постійно погрожує взяти Тьоткіно — навіть не намагаючись реально це зробити. У результаті чергове орківське угруповання застряє у вогневій пастці, де по ньому методично завдають ударів, а підкріплення губляться практично без жодної вигоди. Хіба що тільки для того, щоб допомогти Україні «прорідити» ряди ворога.
У Харківській області картина майже та сама. Москва продовжує щодня выдправляти від кількох до десятка штурмових груп на руїни Вовчанська — і Україна їх просто знищує. Одне тільки утримання позицій тут має завдавати росіянам серйозних втрат. І заради чого?