«Блакитна сойка». Як військова база США стерла світ інуїтів у Гренландії
Заяви Дональда Трампа не відкривають нову епоху. Вони лише намагаються узагальнити систему, яка вже 75 років діє в Гренландії
16 червня 1951 року Жан Малорі їхав на собачій упряжці вздовж північно-західного узбережжя Гренландії. Він вирушив у дорогу один, без особливого плану, отримавши невеликий грант Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS) — офіційно для вивчення перигляціальних ландшафтів. На ділі ж він познайомився з народом, чиї стосунки зі світом підпорядковувалися абсолютно особливій логіці. І саме ця зустріч визначила його унікальну долю.
Того дня, після багатьох місяців, проведених серед інуїтів, у переломний момент весняної відлиги, Малорі рухався разом із кількома мисливцями. Він був змучений, брудний і виснажений. Один з інуїтів торкнувся його плеча: «Таку, подивися».
У небі клубочилася густа жовта хмара. Через бінокль йому спочатку здалося, що це міраж: «Місто ангарів і наметів, із металевих листів і алюмінію, сліпуче виблискує на сонці, серед диму й пилу… Лише три місяці тому ця долина була тихою й пустельною. У ясний літній день я ставив там намет — у квітучій, незайманій тундрі».
Подих цього нового міста, писав він пізніше, «уже ніколи не відпустив нас». Гігантські екскаватори вгризалися в землю, вантажівки звалювали уламки в море, літаки