Напад COVID-зомбі. Що сталося з бізнесом під час кризи
COVID-19 прискорив багато тенденцій і збільшив частку компаній, яких слід вважати «зомбі». Що робити?
Економіка країн Заходу поступово відновлюється після кризи COVID-19, і тепер перед банками й урядами постала нова проблема: що робити з корпоративними «ходячими мерцями». Можливим вирішенням цієї проблеми могла б стати інноваційна схема, у якій головну роль відіграють працівники.
І в США, і в Євросоюзі кількість корпоративних банкрутств знизилася за 15 місяців пандемії, хоча її супроводжувала жорстка рецесія. Це зниження стало результатом дій урядів багатьох країн, які керувалися цілком зрозумілим бажанням пом’якшити удар пандемії по економіці: вони надали компаніям усі можливі заходи підтримки й захисту. Однак найчастіше вони робили це, зовсім не намагаючись відокремити компанії з хорошими економічними перспективами від тих, у яких жодних перспектив немає.
Як наслідок, процес природного відбору в бізнесі ослаб, до того ж саме в той момент, коли COVID-19 прискорив багато тенденцій, що почалися раніше та збільшили частку компаній, які слід вважати «зомбі». Сьогодні владі необхідно реагувати на загальноекономічні наслідки підтримки нежиттєздатних компаній.
Звісно, уряди не можуть раптово згорнути все субсидування бізнесу. За час пандемії багато фірм, які в іншому випадку були б абсолютно здоровими, накопичили багато боргів. Якщо раптом вимагати від усіх них дотримання суворої ринкової дисципліни, це призведе до дуже великої кількості невиправданих банкрутств.
Процес природного відбору в бізнесі ослаб
Крім того, за своїми економічними й фінансовими наслідками миттєве припинення підтримки стало б рівнозначним політичному суїциду для будь-якого обраного на виборах уряду. Шок негативного ВВП різко негативно вплине й на зайнятість, і на державні фінанси, а збитки, яких завдасть хвиля банкрутств кредиторам, ще сильніше погіршать баланси банків. Майже неминучим результатом стало б масове невдоволення виборців, яке практично гарантує поразку уряду на найближчих виборах.
Але водночас влада не може продовжувати підтримувати всі зомбі-фірми. Така допомога призведе до великих витрат для бюджету й зупинить зростання продуктивності, яке конче потрібне західним країнам для розв’язання їхніх численних бюджетних і політичних проблем. Зміни, спричинені пандемією, вимагають появи нових, інноваційних фірм. Але таким фірмам буде важко виходити на ринок і рости, коли ми даремно розтрачуємо так багато фізичних, людських і фінансових ресурсів на підтримку життя в зомбі-підприємствах.
Відокремлювати корпоративних живих від корпоративних мертвих нелегко навіть у нормальні часи: саме в цьому весь сенс банківського мистецтва. Тим часом приватному сектору вкрай важко розрізняти здорові й нежиттєздатні компанії, навіть коли все йде добре, і йому особливо важко робити це сьогодні, коли продовжує зберігатися високий ступінь невизначеності з приводу того, яким саме буде світ після пандемії. Але, принаймні, приватний сектор може активно застосовувати стимули для збору розрізненої інформації. А для державного відомства (особливо такого, у якого немає необхідних накопичених експертних знань і досвіду) це заборонно важко.
Ідеться про новий варіант старої проблеми, яку вивчав, насамперед, Фрідріх Гаєк. Як показав Гаєк, розподіл знань у суспільстві вкрай розпорошений, і будь-якому уряду дуже важко збирати його неупередженим чином.
Проте існує спосіб упоратися з таким ускладненням. Коли ви хочете оцінити вміння студентів, немає більш показового індикатора, ніж опитування їхніх колег. Ті, хто щодня вчаться разом із людиною, найкраще здатні оцінити його або її таланти. І точно так само ніхто не може оцінити якість фірми краще, ніж її власні працівники. І тому, щоб відсіяти зомбі-фірми, урядам слід обумовити надання тієї чи іншої компанії субсидій схваленням цих субсидій більшістю працівників.
Проблема в тому, що на відміну від однокурсників, у працівників компанії є стимул брехати. Якщо компанія збанкрутує, вони втратять роботу. Схвалення субсидій для компанії їм нічого не коштує, тому дуже ймовірно, що вони будуть завищувати її майбутні перспективи.
Утім, цю проблему можна легко подолати за допомогою відповідних стимулів. У межах запропонованої схеми працівники компанії отримуватимуть допомогу з безробіття протягом тривалішого терміну, якщо більшість із них проголосують за негайну ліквідацію компанії. Якщо ж вони проголосують за продовження її роботи, тоді уряд надасть певну суму, щоб підтримати компанію на плаву. Але якщо потім вона збанкрутує, допомогу з безробіття для працівників серйозно скоротять, можливо, до нуля.
Працівники, які не вважають, що в їхньої компанії є майбутнє, нададуть перевагу соціальному захисту протягом тривалішого терміну. З іншого боку, ті, хто вважає, що в їхньої фірми є майбутнє, не поставлять його під загрозу, проголосувавши за ліквідацію.
Якщо таку схему точно відкалібрувати, вона дозволила б відокремити «зомбі» від здорових фірм, перевантажених негативними наслідками пандемії. Це буде можливо, бо вартість субсидій стане цілком очевидною: більше підтримки сьогодні означає, що в уряду може виявитися менше бюджетних можливостей для допомоги працівникам у майбутньому.
Й останнє: пропонована система допомогла б розширити права працівників. Сьогодні дуже часто підприємці й менеджери погрожують масовими звільненнями, щоб витребувати побільше невиправданих субсидій. Але цього разу самі працівники повинні будуть вирішити, чи дійсно така допомога обґрунтована.
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ