Четверта фаза війни. Яку роль відіграють західні танки та чи наблизять вони перемогу України
В Україні танки та інша бронетехніка відіграли вирішальну роль у всіх чотирьох фазах агресивної війни Путіна
Танк продовжує жити
Танк не помер, що не казав би Ілон Маск (хоча навряд чи студентам, які вивчають військову справу, варто звертати на це увагу). Досі жодна альтернативна категорія систем озброєння не може забезпечити аналогічний рівень мобільності, вогневої потужності та захисту — доісторичної тріади ведення війни. І це незважаючи на колосальні витрати та логістичні кошмари танкової війни.
В Україні танки та інша бронетехніка відіграли вирішальну роль у всіх чотирьох фазах агресивної війни Путіна. Найімовірніше, ситуація збережеться і на наступних етапах. Але зрештою війна має закінчитися. Чи наблизять західні танки цей момент?
Армований розділ у військовій історії
У лютому минулого року російські бронетанкові з'єднання прорвали українську оборону на частині північного та східного фронтів та всьому південному фронті, завдяки значній масі та стійкій вогневій могутності. До квітня 2022 року — закінчення першої фази цієї війни — Україна звільнила чотири північні області (Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську), а також частину окупованої Харківщини. Частково тут відіграла свою роль коаліція «Nlaw» і «Джавелінів», які президент Володимир Зеленський вітав під час своєї емоційної промови у Вестмінстер-Холі.
Танки відіграли вирішальну роль в українській стратегії глибокої оборони. 1-а танкова бригада (більш відома в Україні як бригада «Северія») героїчно протистояла бронетанковим частинам російської 1-ї гвардійської танкової армії та 41-ї загальновійськової армії, маючи при цьому перевагу в чисельності не менше 8 до 1.
Бригада «Северія» не лише відбила спробу вторгнення до міста Чернігів, а й підірвала російське просування до Києва з північно-східного вектора. Опір України на північному сході поставив елітну 1-у гвардійську танкову армію Росії на межу з бойовою неефективністю і знизив загрози, які походять від Західного військового округу Росії для невеликих країн НАТО у Східній Європі.
Втрати, завдані путінським військам у боях у Чернігівській, Сумській та Харківській областях, було завдано частково українськими модернізованими радянськими основними бойовими танками Т-64Б і Т-64БМ «Булат», які, хоч й ефективні, але все ще поступаються західним танкам.
Танки, безумовно, необхідні, але їх буде замало
Малоброньовані контрнаступи
На другому етапі війни (літо 2022 року) домінували артилерійські дуелі на Донбасі та відносно обмежені маневрені та бронетанкові бойові дії. Проте бронетанковий прорив у Тошківці під керівництвом об'єднаних підрозділів групи Вагнера, «ополченців ЛНР» (так званий 2-й корпус), російських повітряно-десантних військ (ВДВ) та залишків 1-ї гвардійської танкової армії призвів до падіння Лисичанська, а потім і всієї Луганської області у липні 2022 року. Луганська область стала єдиною, яка (тимчасово) опинилася під російською окупацією після падіння української Автономної Республіки Крим у березні 2014 року.
На третьому етапі (осінь 2022 року) Україна провела низку приголомшливих контрнаступів, звільнивши велику частину Харківської області, а також місто Херсон, єдину столицю області, захоплену Росією після ескалації вторгнення, яке розпочалося 2014 року, 24 лютого 2022 року.
Здавалося, що Україна скасує путінську окупацію. Проте все ускладнилося.
Якщо визволення Херсона показало критичну роль західних керованих артилерійських систем, таких, як високомобільні артилерійські ракетні комплекси (M142 HIMARS), то контрнаступ у Харківській області показав критичну необхідність у бойових машинах піхоти (БМП) і танках, а також у повітряному прикритті та підтримці. Звідси промовистий заклик президента Зеленського до Вестмінстера: «Ми маємо свободу, дайте нам крила, щоб захистити її».
Якщо повернутися до Харкова, то українські бригади розпочали контрнаступальний маневр у вересні минулого року, недостатньо броньовані, частково використовуючи колісні цивільні позашляховики 4×4 та пікапи з імпровізованою бронею, аби компенсувати масу. Вони успішно використовували гібридні бронетанкові сили в ефектних «громових гуркотах» (глибокі маневри на окуповану Росією територію, щоб зайти ззаду і дестабілізувати їхні тили).
Проте перемога була неповною.
Не маючи належної бронетехніки та достатньої кількості боєприпасів (а також живої сили та авіації), підрозділи збройних сил України (ЗСУ) не змогли повною мірою скористатися розгромом та звільнити всю Харківську область та кілька позицій на півночі Луганської області. З жовтня просування України в Луганському напрямку зупинилося на лінії фронту від північного Сватового до південної Кремінної.
Що ще гірше для України, четверта фаза (зима 2022−2023 рр.) характеризувалася жорсткою російською кампанією «повітряного тероризму», яка завдала значної шкоди цивільній інфраструктурі України глибоко за лінією фронту.
Це супроводжувалося російським поступом (і обмеженими відступами) на західному Донбасі між Вугледаром і Соледаром, включно з Бахмутом. З огляду на нарощування та мобілізацію сил більшість майбутніх бойових дій, ймовірно, проходитиме в цій частині Донбасу.
Бронетанкові з'єднання, включаючи танки та механізовану піхоту, безсумнівно, очолять ці очікувані наземні наступи та контрнаступи.
Танки: потрібні, але недостатні для перемоги
Українські офіційні особи підтвердили, що в Україну буде поставлено щонайменше 321 основний бойовий танк. Це вписується в діапазон, який запросив начальник Генерального штабу України генерал Валерій Залужний.
Приблизно це еквівалентно формуванню розміром із бронетанкову дивізію. Усі три типи обіцяних західних танків (британські Challenger, американські Abrams та німецькі Leopard) більше російських танків, візуально підтверджених для експлуатації в Україні, тобто від Т-62 до Т-90 (наявність Т-14 «Армата» в Україні ніколи не підтверджувалося). Всі три моделі західних танків мають більшу дальність стрільби, більш точну мобільну стрільбу, більш високу скорострільність (при дещо меншому калібрі основної зброї), кращі прицільні системи, міцнішу броню і, в цілому, більш маневрені (незважаючи на свої розміри та броню).
Однак танки не воюють самі по собі і не воюють поодинці. Арабо-ізраїльські війни неодноразово дали цей урок студентам військових факультетів.
Щоб зробити свій внесок у стратегічну перемогу, звільнивши території України, або в серію оперативних успіхів, які змусять Путіна припинити агресію, вирішальне значення мають терміни поставок, навчання екіпажів танків та механізованої піхоти, що підтримує їх, комбінування озброєнь, підготовка та підтримка логістичних систем. технічне обслуговування.
«Професіонали вивчають логістику»
Генерал Омар Бредлі, останній «п’ятизірковий» американський генерал, на честь якого було названо машину IFV «Bradley», якось сказав: «Любителі вивчають стратегію, професіонали — логістику».
Танки використовуються поблизу ліній зіткнення із супротивником. Тому ймовірність поломок, пошкоджень, часткового знищення та виснаження зазвичай висока. Україна вже мала досвід використання німецької самохідної важкої артилерійської системи Panzerhaubitze 2000. Випускають приблизно 300 снарядів на день, в іншому відмінні артилерійські системи, які мають більшу вогневу силу, ніж танки в Україні, ламалися і потребували технічного обслуговування і запасних. Україна була змушена повернути деякі запчастини до Німеччини та Словаччини. При використанні танків, найімовірніше, виникнуть схожі проблеми. Вони будуть ближче до ворожого вогню, ніж менш броньована і далекобійна самохідна артилерія.
Чи допоможуть танки закінчити війну?
Отже, чи західні танки допоможуть закінчити цю агресивну війну проти України? Ну, самі собою — ні. Але вони, безумовно, можуть зробити свій внесок у її закінчення — з урахуванням вищезазначених непередбачених обставин.
Останній раз «Абрамси» протистояли Т-72 (найпоширеніша модель/версія російських танків на українській території) у великих танкових з'єднаннях у лютому 1991 року під час знаменитої битви 73 Eastings, під час звільнення Кувейту (невеликої багатою нафтою країни, в яку вторглася набагато більша і сильніша країна, Ірак під командуванням Саддама Хусейна).
Переважаючі за чисельністю «Абрамси» (і БТР «Бредлі») перевершували більші з'єднання Т-72 у багато разів. Це було обумовлено кращою підготовкою екіпажів танків, більшою дальністю стрільби, маневреністю, кращими можливостями прицілювання та точної стрільби у русі, і з іншого боку — поганою підготовкою, логістикою та технічним обслуговуванням.
Війни та битви мають як подібності, так і відмінності. Ця війна не є винятком. Танки, безумовно, необхідні, але їх буде замало для припинення російської агресії проти України.
Переклад NV
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV