Читайте NV у Google
Нарешті з'явилися новини, які можна помацати й оцінити
Не літаки, які будуть у наступному році (заява Макрона про Rafale через два-три роки така ж), чи ліцензія на ракети до Patriot (яку ще ніхто не дав, та й виробництво першої ракети може статися через рік-два). З’явилася чітка прорахована цифра нашого, українського потенціалу. Оборонного потенціалу! Читайте — виробництва військового призначення. Від снарядів, артилерії та ракет до систем РЕБ і мільйонів дронів усіх типів.
Її озвучив Кирило Буданов на зустрічі з Андрюсом Кубілюсом. А він — Європейський комісар з питань оборони та космосу. І зустріч не була надцятихвилинною, панельною, на якомусь форумі. Кубілюс перебував у Києві, а зі слів Буданова чітко зрозуміло, для чого цю зустріч проводили.
Ця цифра «невикористаного потенціалу» одразу кинулася мені в очі. Не ранг Кубілюса, а саме цифра — 30 мільярдів доларів! І вона точно означає, що Буданов показує і нам, і європейцям, як нам конче необхідно змінювати нинішнє положення взаємовідносин з ЄС. Що нам потрібно, — а їм вигідно, — щоб ми перейшли з розвитку військового стартапу до нової індустріальної економіки.
Поясню на пальцях. 30 мільярдів — це прорахована цифра, на яку ми можемо виробляти, але нинішня ситуації державі не дає можливості викупити все вироблене озброєння та техніку. Ми точно виробляємо менше, тому такий приблизний приклад.
Наших потужностей, усіх виробничих ліній та заводів (при усіх обстрілах і втратах) можна оцінити в 50 мільярдів, а за нинішніх темпів отримання грошей, — що з бюджету, що від партнерів, — вистачає, щоб викупити для фронту лише на 20 мільярдів. Ось тому і 30 мільярдів (різниця) — це і є цей невикористаний потенціал.
Це прямий фактор, наскільки ми великі за цим потенціалом
Буданов головному комісару ЄС з оборони так і заявив. Ми можемо експортувати вам «оборонного потенціалу» на 30 мільярдів. І не просто продати (як із дронами Америці), а створити новий стандарт співпраці. Замість отримання допомоги Україна пропонує Європі поєднання їхніх ресурсів з українськими технологіями.
І ці нові, унікальні для світу технології можуть допомогти у спільному розвитку оборонних можливостей. Наприклад, ця ж наша нова система ПРО чи унікальний досвід створення дієвих повітряних, наземних чи морських дронів.
Я просто дивуюсь, чому ця цифра не в усіх ЗМІ. Це ж прямий фактор, наскільки ми великі по цьому потенціалу!
Ось, для прикладу, Польща.
Польща є лідером НАТО за відсотком ВВП, який виділяється на оборону. Загальний військовий бюджет країни стрімко зростає: у 2025 році він склав $46,8 млрд (4,5% ВВП), а на 2026 рік заплановано рекордні 201 млрд злотих (близько $49−50 млрд, або 4,8% ВВП).
Але ж це цифри всього військового бюджету Польщі. А якщо подивитися лише на озброєння, то маємо набагато скромніші цифри.
Поєднуючи прямі закупівлі Міноборони, фінансування з фонду FWSZ та транші пільгових європейських кредитів, польська армія під час пікового переозброєння витрачає безпосередньо на закупівлю техніки й озброєння в середньому від $18 до $22 мільярдів на рік.
А ми маємо український ОПК, невикористаного потенціалу — аж 30 мільярдів! Найбільша стаття витрат Сил оборони — грошове забезпечення. Але тільки експортом озброєння і технологій Україна може отримувати такі великі цифри. При цьому — не буде страждати фронт. Ми ж зараз нічого не експортуємо, але і не можемо купити в ОПК більше — немає коштів.
І кредит на 90 мільярдів на декілька років, і недавнє залучення 6,6 мільярдів із Європейського фонду миру — це сигнали, що європейці вже давно порахували цей потенціал (усі вони рахують гроші, такі реалії світу) і готові інвестувати в нас.
Час подарунків закрила Америка, а такі зустрічі, як у Буданова й Кубілюса, з важливим відкриттям нашого потенціалу, означають головне — у нас вірять і ми прогнозовані.
Тому такі залучення інвестицій — це перший крок до нашої інтеграції в європейську оборону. А визнання такого великого потенціалу в безпеці Європи вказує на те, що ми будемо не просто партнерами цієї безпеки, а повноправним індустріальним гравцем серйозного ОПК. Світового рівня.
І тому відкриття переговорних кластерів про наш подальший вступ до ЄС — питання двостороннє, а не українське.
Текст опублікований з дозволу автора