Читайте NV у Google
Де створює свій «ковчег» глобальна американська технологічна Спарта?
У разі глобальної катастрофи виживе Південна півкуля, особливо в Латинській Америці — на перетині Західної та Південної півкуль.
Пітер Тіль нещодавно придбав у Буенос-Айресі маєток за 16 мільйонів доларів. Крім того, техномагнати зі США запускають проєкт «Ковчег» в аргентинській Мендосі.
Аргентина вже була прихистком під час Другої світової війни. Може стати ним і під час Третьої.
Аргентина вже була прихистком під час Другої світової війни
Провідником глобальної технократії в Аргентині став Мартін Варсавскі (капітал — 700 млн доларів), який придбав 32 000 гектарів землі для проєкту автономного комплексу Wamani. Серед співінвесторів — Алек Оксенфорд (OLX та letgo).
Wamani — це комплекс, розташований на висоті 3000 метрів, що включає житлові будинки, ізольовані капсули, злітно-посадкову смугу й автономну інфраструктуру (сонячні панелі, водопостачання за рахунок талих гірських вод). Управління проєктом здійснюватиме спеціальна модель штучного інтелекту.
Wamani, як і доктрина Пітера Тіля, — це створення приватних автономних анклавів у Південній півкулі на випадок глобальної кризи чи війни.
Про цей новий світ Варсавскі написав роман Wamani, у якому описує проєкт як останній оплот західної цивілізації. Сам проєкт розробив 89-річний інженер Маріо Лерер із близького оточення Варсавскі.
У США проєкт рекламують як технологічний прихисток, а в Аргентині позиціюють для місцевих жителів як ферму для заміського відпочинку.
Сам Оксенфорд також є послом Аргентини в США. 26 червня у Вашингтоні він підписав глобальну ініціативу Pax Silica.
Pax Silica — це міжурядова угода під егідою США. Вона регулює світові поставки критично важливих мінералів для нових технологій і проєктів у сфері штучного інтелекту.
Приєднуєш свою сировинну країну до Pax Silica й отримуєш персональне місце для себе та своєї родини в «ковчезі» для світової технократії.
Спис Лонгіна, підземне поселення в Антарктиді для останніх представників «арійської раси»… Десь це вже було, чи не так?
Текст опубліковано з дозволу автора