Чому в Україні не спрацює жорстка президентська республіка

Слова секретаря РНБО України Олексія Данілова про те, що він виступає за президентську форму правління, а не парламентсько-президентську, викликали шквал емоцій. Воно й зрозуміло, адже Данілов висловився не просто за президентську республіку, а за тверду президентську республіку. А там, де українці чують слово «жорсткий», відразу починається бунт і підсвідома протидія.

Якщо проаналізувати плюси та мінуси президентської республіки в Україні, стане зрозумілим, що рано чи пізно така форма правління закінчиться черговою революцією. Максимізація влади в одних руках створює передумови як для автократії, але й для диктатури. Як відомо, влада п’янить, а абсолютна влада п’янить абсолютно, чого наш народ не терпітиме за жодних обставин. Тому, якщо говорити про те, що Україні потрібна сильна особистість, ця особа має діяти в межах або парламентсько-президентської республіки, або ж суто парламентської.

Сама ідея Данілова про сильну особистість, готову брати відповідальність на себе і рухати державу вперед, не позбавлена логіки та позитивного сенсу. Але для того, щоб таку особистість прийняв народ, вона має діяти в межах тих демократичних норм, які є прийнятними для свідомості наших людей. Тому показові покарання чиновників та корупціонерів, олігархів і розкрадачів державної власності будуть мати успіх до певного часу, поки до людей не прийде усвідомлення, що після арешту вашого сусіда завтра можуть заарештувати і вас. А з такою постановкою питання українці не погодяться, бо для нас дуже важливими є наші свободи. Навіть якщо ми не розуміємо їх справжнього значення.

Максимізація влади у одних руках створює передумови як для автократії, а й у диктатури

Якщо звернутись до історії України, ми чітко бачимо, що ніколи тут не було жорсткої одноосібної форми правління. Демократія з відтінком анархії завжди брала вгору над централізацією та авторитарними проявами правителів. Навіть якщо такі авторитарні прояви були спрямовані на благо України.

Сильний президент лякає людей. Він відштовхує від себе саме власною силою, бажанням контролювати все і вся, різкими рішеннями та діями. Ми хочемо свого Лі Куан Ю, але не готові до порядку та дисципліни. Нам імпонує Південна Корея, але ми не бажаємо проходити той шлях, який корейці пройшли за часів Пак Чон Хі. Нам потрібен свій Ердоган, але навряд чи ми готові відмовитися від політичної опозиції та права вільно висловлювати власні думки та позиції.

З великою ймовірністю заяви Олексія Данілова будуть використовувати проти чинної влади, щоб посилити міфологему про те, що Володимир Зеленський перетворюється на диктатора. Таким чином, якщо влада справді бажає змінити форму правління чи посилити роль державної особи в Україні, потрібно змінювати форму подання інформації, але не сенсу.

Читайте також:

Юрій Бутусов

Початок зачистки. Шість важливих рішень РНБО

Українці — народ волелюбний, який обожнює громадський контроль над владою (правда, не до кінця розуміючи всі функції такого контролю) та підзвітність самої влади. Тому треба говорити про відмінну від президентської форму правління. Наприклад, парламентську. Парламентська форма правління — це дві палати Верховної Ради та прем'єр-міністр, який бере на себе всю повноту відповідальності за рішення влади та їх імплементацію. Що ж до інституту президентства, більшість українців ніколи не пошкодує про те, якщо такий інститут буде ослаблений або зникне зовсім.

Якщо ж говорити про необхідність сильної особистості, запит на неї дозрів уже давно. Ось тільки самої такої особи немає. До влади має прийти людина, яка зневажатиме кругову поруку, монополію, «телефонне право», корупцію та власних друзів, які підуть у владу, щоб грабувати країну далі.

Впевнений, що час такої особистості настане, бо рано чи пізно нам потрібно буде будувати державу. Інакше не буде ні держави, ні нас самих, чого не можна допустити за жодних обставин.

Приєднуйтесь до нашого каналу Мнения НВ