Ця війна закінчиться не так, як пишуть на гаслах

Колонка записана в рамках заходу NV «Формула успіху України»

Що можна зробити, аби не поглиблювалася недовіра між усіма представниками громадянського суспільства і владою? Багато чого. Просто потрібно знати рецепт або його знайти.

Я з дитячих років багато подорожую. Коли не було інших можливостей, подорожував Радянським Союзом, коли відкрилися нові обрії — почав подорожувати світом. Зараз багато їжджу Україною. Не тільки тому, що дивлюся на якісь важливі для себе, як для людини та журналіста місця, а тому що вирішую невеличку частину задач. Я дивлюся на залізничні розклади, на розклади автобусів, намагаюся зрозуміти, як дістатися з однієї точки до іншої. І це те, що, як відомо, допомагає нам створити реальну профілактику Альцгеймера. Це те, що дозволяє працювати мозку. Це те, що дозволяє нам залишатися людьми мислячими. І от політика, справжня політика — це така подорож. Це коаліційні угоди. Це узгодження намірів і пропозицій. Це тиск медіа. Це те, з чим живуть ті країни, які нам допомагають. Кожного дня вирішують ці складні задачі. І саме тому вони перетворилися на держави, які можуть допомагати нам у скруті.

І є антиполітика, коли подорожі немає. Коли, як в якомусь східному готелі, all inclusive, коли ти просто наїдаєшся на сніданку так, що не можеш вже відвідати вечерю. Так живе авторитарне суспільство. Без коаліційних угод, без вільних медіа, без реального громадянського суспільства. За великим рахунком нам пощастило, що таке суспільство на нас напало. Тому що така держава завжди здійснює помилки. А ефективна держава завжди точно розраховує свої сили і можливості.

Тепер питання номер один. На яку таку модель управління ми схожі сьогодні? Наскільки ми здатні сьогодні вирішувати ці задачі?