Кінець епохи? Чому Юмашев — зять Єльцина — пішов від Путіна

Повідомлення про відставку зятя першого президента Росії, колишнього глави адміністрації президента Валентина Юмашева з посади позаштатного радника президента Росії Володимира Путіна сприймається як кінець епохи — кінець епохи співпраці другого президента з сім'єю першого. Однак насправді ця епоха завершилася набагато раніше, коли стало очевидним, що Путін не вважає себе спадкоємцем Єльцина, пише Віталій Портников для Крим.реалії.

Втім, що означає — не вважає себе спадкоємцем Бориса Єльцина? Можливо, того Єльцина, образ якого так подобався нам, якого ми хотіли бачити лідером демократичної Росії і не хотіли помічати, що ця демократична Росія так і не відбулася, що жодна політична партія, яка захищає ліберальні ідеї, не домагалася більшості в парламенті країни, навіть коли таку партію створювали люди з влади. Так, думаю, наступником такого Єльцина Володимир Путін себе не вважає.

Натомість певен, вже напевно вважає себе спадкоємцем іншого Єльцина. Того самого Єльцина, за якого почалася «різношвидкісна» інтеграція з Білоруссю. Адже Єльцин не просто заплющував очі на те, що творив уже в 90-ті Лукашенко — він разом із ним створив «союзну державу», яка тепер стала ще й плацдармом для російської армії.

Адже Єльцин не просто заплющував очі на те, що творив уже в 90-ті Лукашенко

Єльцин наполягав на збереженні в українському Криму російського флоту. Саме за нього було зроблено першу спробу приєднання півострова до Росії за допомогою російського ставленика Юрія Мєшкова — хіба в цьому значенні Путіна не можна назвати спадкоємцем Єльцина?

Так, звичайно, Єльцин війну з Україною не розпочинав і, мабуть, не розпочав би. Але Єльцин був великим політиком і масштабною особистістю, він міг передбачити наслідки своїх дій. Однак ставлення російської політичної еліти до колишніх радянських республік як до «зони впливу» і за нього не сильно відрізнялося від путінського.

А найважливіше — саме за Єльцина сформувалася та сама кланова система управління Росією, яка, зрештою, дала можливість прийти до влади відвертому політику-авантюристу. Але цього політика вибрав не російський народ. Його обрали родичі першого президента Росії, впевнені, що цей непоказний сірий чиновник із чекістським минулим стане гарантом їхньої безпеки та власності. Зі своїми інтересами вони не прорахувалися. Схоже, прорахувалися з державними. Але хто в російській владі колись думав про державні інтереси?

І те, що «творці Путіна» один за одним дистанціюються від нього — їдуть до Ізраїлю, як Анатолій Чубайс, або непомітно йдуть у відставку, як Валентин Юмашев — говорить зовсім не про кінець якоїсь епохи.

А радше нагадує нам про те, якою ця епоха була підлою.

Опубліковано з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ