Чорні лебеді, обрання Трампа і розвал СССР

Перша частина

Багато хто, напевно, впізнає відсилання до приголомшливої книги про пізній соціалізм Олексія Юрчака «Все було назавжди, поки не скінчилося». У ній ідеться про спостереження: як у пізній радянський період радянські громадяни вважали, що радянський соціалізм вічний. І лише, коли його не стало, озираючись назад, вони змогли назвати причини події.

Так почувалися не тільки радянські громадяни, але і сторонні спостерігачі. Навіть більше, вчених і навіть розвідувальні служби США і Заходу завзято критикували за те, що ті не передбачили падіння комунізму в СРСР і Східній Європі. Власне, буквально вчора я читав статтю Foreign Policy, про те, що кремлезнавців «переслідують» за «легендарну нездатність передбачати одну із найбільш значущих геополітичних подій XX століття – розвал Радянського Союзу і комунізму».

Я не впевнений, що їх дійсно «переслідують», принаймні, зі мною такого не траплялося. Але якщо це так, то цього не повинно бути. Навпаки, припущення і радянських громадян, і спостерігачів з інших країн, що «все назавжди» було цілком обґрунтованим і всі заяви постфактум, мовляв, що сталося, було очікувано, не просто хибні, але і відображають типове когнітивне спотворення. Останнє проаналізовано в деяких дослідженнях з психології на тему когнітивних спотворень і ірраціональності при прийнятті рішень.

У розвалу Радянського Союзу є, принаймні, одна загальна риса з обранням Дональда Трампа президентом: малоймовірний результат з серйозними наслідками. Тобто, чорний лебідь.

Припущення і радянських громадян, і спостерігачів з інших країн, що «все назавжди» було цілком обґрунтованим

Кілька моментів, перш ніж заглибитися.

Мої примітки написані під впливом захоплюючих книг для нефахівців у прийнятті рішень, з них я б рекомендував чотири: «Скасований проект» Майкла Льюїса; «Суперпрогнозування» Філіпа Тетлока і Дена Гарнера; «Сигнал і шум» Нейта Сільвера, яка потрапила в список бестселерів The New York Times і «Чорний лебідь» Нассіма Талеба (більш суперечлива, ніж інші, але з цікавими ідеями).

Друге, кілька слів про різницю між ризиком і сумнівністю.

Уявіть, що хтось говорить вам: шанси отримати прибуток 50/50. Як ви це розумієте? Наприклад, згадуєте підкинуту монетку. У такому разі ви можете бути впевнені, що шанси і справді є, і ні додаткова інформація, ні альтернативний метод аналізу, цього не змінять. Це ризик.

Тепер уявіть, що дружина говорить вам: «Шанси «Патріотів» виграти Суперкубок – 50/50». Якщо чесно, моя дружина практично нічого не знає про футбол і ще менше про Патріотів. Тобто вона вам каже, що вона нічого не знає про гру і в будь-якому разі не може проаналізувати інформацію, навіть якщо вона у неї є. Отже, вона не уявляє, які шанси насправді. Навіть трохи додаткової інформації або якісь знання, могли б змінити її припущення. Це сумнівність.

Ідея в тому, що прогнози політичних подій завжди з області сумнівного, причому значною мірою, і якісна інформація або аналіз можуть знизити рівень сумнівів, наприклад, у результатах виборів. Вибори Трампа показали, наскільки сумнівні шанси, приписувані статистичними моделями і тоталізаторами.