Про палаючі склади Wildberries, новини з Криму та очікування ще важчої зими
Читайте NV у Google
Вибачте, якщо комусь псую переможну перемогу, але нею не пахне від слова взагалі
Дав Тарас Чмут інтервʼю, у якому на фоні усіх скандалів щодо Федорова/Сирського та Скелі промайнула думка, що зима буде важкою.
Хтось почув, що він усіх закликає їхати за кордон, хтось — що він біситься з жиру, бо пропонує виїхати в село/приватний будинок/райцентр тощо.
Переконуюсь, що значна частина, принаймні, фейсбучної бульбашки у нас перебуває поза контекстом реального стану справ, тікає в стадію заперечення та гніву і лиш здатне шукати винних, чия вина лиш в тому, що вони озвучують те, що і так ясно будь-якій дорослій тверезомислячій людині.
Ні, це не текст підтримки Чмута, бо він сам розбереться, але я теж розділяю думку, що:
— Минула зима була найважчою в нашій історії, а наступна — так, може бути ще гіршою.
Я тут навіть не можу не згадати Антона Швеця, який, здається, після зими 2022−2023 років у відповідь на численні пости «пережили зиму — рсні п*зда» написав легендарне «Ви так радієте, нібито це остання зима у цій війні». Чи щось таке. В граніт його слова. І слова Чмута. Про село і закордон.
Наше суспільство вперто грає в героїв
Наше суспільство вперто грає в героїв, де якісь героїчні цивільні мають героїчно вертатися у прифронтові міста, купувати каву, водити дітей в садочок, всім своїм виглядом демонструвати, що життя триває і так далі.
Бо податки/донати/незламність (потрібне підкреслити). І державі то все, що три вище — важливо.
Шановні, реальність — вона інакша.
Державі на те байдуже в моменті, коли вимерзають висотки і не вистачає наметів ДСНС. Коли рве магістралі, а напруга в мережі стрибає від 120 до 380 вольт.
Державі байдуже на героїзм цивільних, коли останні копи в секторі намагаються вивезти на броньованих крузаках незламні сімʼї і отримують фпв-ху рубікона в будку (хай береже ймовірність цих справді відважних та чесних людей і хай пам’ятають їх колег, які загинули, намагаючись врятувати тих, кого мільйон разів попереджали, що гряде).
Я до чого це все. Я теж люблю читати новини з Криму, з Росії, Wildberries, нафта, облігації. Але ті з вас, хто цей-во — припиніть, будь ласка, браваду.
Видихніть. Сядьте. Подумайте. Якщо від слів Чмута вам особисто десь болить — то це ж не проблеми Тараса. Він не сказав нічого такого, що суперечить реальності. Нічого. Прочитайте це по літерам.
І ні, це не означає, що він сіє паніку, перетворює наратив «рсні п*зда в нам п*зда».
Він просто описує реальність, яка, окрім Криму, палаючих складів і танкерів складається з Костянтинівки, Запоріжжя, Сум, випалених заправок навколо Дніпра і Чернігова, ледь відновлених підстанцій та газових свердловин.
Подякуйте за те, що ця дискусія почалася в липні.
Нє, всі не поїдуть. Або не всі поїдуть в село. Але припиніть браваду.
Мені особисто глибоко все рівно на розхитану психіку жінок, чоловіків, які ледь вивозять всі існуючі проблеми і вимагають, щоб не нагнітали.
Та ніхто не нагнітає. З вами балакають, як з дорослими: дивись, скоро зима. Дивись. Реактивні шахеди і балістика. Дивись, додай 2+2. В тебе є план Б?
Якщо що — моя родина в Україні і не в селі. Вони не збираються їхати за кордон. Але це не через податки, донати, звитягу, незламність чи іншу маячню.
Звитяга і незламність — на фронті.
Тил же має працювати так, щоб, за можливості, крутити економіку (про оборонний сектор не говоримо, то взагалі окрема історія в три зміни незалежно ні від чого), але, головне, щоб в разі настання різного роду колапсів — невідкладної допомоги від Сил оборони в плані «обігріти/нагодувати» потребували тільки немічні, старі та ті, хто дійсно лихою долею випадку опинився в скруті.
А не дорослі люди, що за кавою дивляться ютьюб, а потім пишуть обурені пости в фейсбук, як вони незгодні з Чмутом, що зима може бути важкою.
Вибачте, якщо комусь псую переможну перемогу, але нею не пахне від слова взагалі.
Ні, війна не завершиться завтра, восени чи наступного року.
Так, буде важче, особливо після можливої російської мобілізації.
Але ми стоїмо, ми даємо тягла виродкам і у них зима теж буде дуже важкою.
Майте тиху ніч.
Текст опубліковано з дозволу автора