Бензинова терапія росіян, або Чому Путін не помиляється
Я справді дуже радію за тих простих росіян, яким зараз доводиться багато годин сидіти в спеку в чергах за бензином
Їм пощастило першими розпочати процес одужання від важкої форми військово-патріотичного психозу, що охопив країну.
Терапевтичний ефект досяжний завдяки тому, що в чергах у людей є час і мотивація почати дивитися, читати і з’ясовувати — що ж сталося, чому немає бензину і що насправді відбувається в Росії. Крім того, люди в чергах іноді починають розмовляти й ділитися своїми почуттями, думками і спостереженнями, що теж стимулює давно забутий у РФ феномен, відомий як «мисленнєвий процес».
Спочатку виходить не дуже: судячи з відео звідти, люди буквально розучилися говорити по-людськи: здебільшого вивергають потоки матюків і вигуків, часто лізуть битися.
Вивергають потоки матюків, часто лізуть битися
Але з часом, я впевнений, ця навичка повернеться. Головне — тренувати її.
Але головне тут те, що у деяких людей, повільно й болісно, з ломками, які вириваються з патріотичного телевізійного делірію (далеко не у всіх, але все ж), два і два починають складатися в чотири.
І ось у цей момент їх осяює усвідомлення того, що країна, суспільство та його колективна свідомість перебувають у стані найтяжчої, невиліковної хвороби. І з цим треба щось робити.
Поки що це поодинокі випадки, але я впевнений, що ще кілька місяців без бензину зроблять цю терапію масовою.
До речі, я думаю, що влада це розуміє. Тому Путін і наполягає, що ЗСУ б’ють дронами по НПЗ, «щоб внести розкол у суспільство».
Навряд чи у ЗСУ саме така мотивація, але тут Путін не помиляється. Без бензину розкол йому забезпечений.
Текст опубліковано з дозволу автора