Як дефіцит західної зброї спричинив розвиток українського ВПК
Чи знали ви, що на початку 2022 року майже 100% технологій для фронту ми купували за кордоном, а сьогодні 88% — це український виробник?
На початку повномасштабної війни ми активно використовували західні засоби військового призначення, але вони не встигали за динамікою змін на полі бою. Додатковим фактором було довге логістичне плече — постачання займало місяці, інколи до пів року, тоді як активна лінія фронту потребувала негайного підсилення.
У момент снарядного голоду стало зрозуміло: важливі не поодинокі дорогі імпортні рішення, а масове виробництво простих, доступних і ефективних технологій на місці.
Саме так з’явились українські компанії Wild Hornets, Vyriy Industries, Rovertech, SKY LAB, Escadrone та багато інших локальних виробників.
Це дало поштовх стрімкому розвитку виробника у різних напрямах: у розвідці — SHARK від Ukrspecsystems, комплекси ACS-3 від Skyeton, GOR від Airlogics; в ударних системах — FPV від Vyriy Industries, Escadrone, Wild Hornets; у протидії повітряним загрозам за допомогою дронів-перехоплювачів — Sting, Wovkulaka Spitfire, P1-SUN; безекіпажні катери Magura V5, Sea Baby та багато інших.
І річ не в тому, що ми створили щось абсолютно унікальне, а у швидкості впровадження. Коли противник адаптується до тактики — ми у відповідь змінюємо технологію за тижні. Коли з’являється нова загроза — створюємо рішення за місяці. І важливу роль у цьому відіграє прямий зворотний зв’язок між виробником та військовими: як у доопрацюванні наявних технологій, так і у тестуванні нових одразу на полі бою.
Саме так з’явились Wild Hornets, Vyriy Industries, Rovertech, SKY LAB, Escadrone
Так, за відсутності західної допомоги у належній кількості ми створили повноцінну оборонну екосистему: від виробників компонентів до розробників програмного забезпечення, від тестових полігонів до навчальних центрів для операторів.
Сьогодні 88% номенклатури військового призначення, яку закуповує наш фонд — українського виробництва. Для порівняння, на початку 2022 року практично всі технології закуповувалися за кордоном. І це не просто вибір вітчизняного виробника, а економічна та логістична необхідність.
Завдяки нашим виробникам та інженерам ми стали глобальними експертами в технологіях, які раніше могли вважатися експериментальними. Інструктори з НАТО вивчають українські тактики застосування бомберів, дронів-камікадзе та дронів-перехоплювачів. Міжнародні замовники цікавляться нашими технологіями, тому що вони працюють і можуть легко масштабуватися.
Але важливо розуміти, що за всіма дронами, робототехнікою, безпілотними катерами тощо стоять вмотивовані та навчені люди. Це не війна технологій, а війна людей, які вміють ними користуватися. Справжня цінність технології — це розумна тактика її застосування.
Можна мати умовний Ламборгіні, але якщо кататися на ньому бездоріжжям — сенсу не буде. Так само найсучасніший виріб без правильної тактики застосування — дорога і небезпечна іграшка. Поєднання військового досвіду, швидке впровадження нових тактик ведення бою та використання українських технологій — формула, яку можна лише напрацювати в реальному бою.
Недавній приклад із США показав цінність українського досвіду всьому світу. Коли Америка зіткнулася з повітряними загрозами у вигляді іранських дронів, використання традиційних методів ППО призвело до спустошення дорогого американського арсеналу протиповітряних ракет. Це показало, що багато західних союзників не готові протидіяти сучасним загрозам.
Україна — може.
І саме тому світу буде потрібен український досвід. Це не означає, що в нас є технології, які ніхто не може повторити. Важливо інше: досвід реального бойового застосування, швидкість впровадження змін, вміння адаптуватися в умовах обмежених ресурсів. Україна не просто виробляє оборонні технології. Україна створює модель ведення сучасної війни — де технології, тактика та люди працюють як єдина система.