Із «зоопарку» в «мультикалібр». Як виклик перетворити на перевагу

Це здатність ухвалювати рішення в обставинах, які постійно змінюються, а також швидкість ухвалення таких рішень.

Генерал фон Клаузевіц у 19-ті столітті ввів поняття «тертя» — явище, що сповільнює швидкість ухвалення рішень в умовах війни і темп війни в цілому. Тертям може стати будь-який виклик — погані погодні умови, занепад бойового духу, брак боєприпасів. Сама природа війни завжди пригальмовує її швидкість. І Клаузевіц вважав, що ефективний генерал — це той, якому вдається максимально уникати тертя.

Однак у середині минулого століття американський льотчик Джон Бойд дослідив, що, наприклад у повітряному бою вирішальною є не швидкість літака, а швидкість ситуаційної обізнаності пілота і швидкість його реакції.

Так з’явився метод OODA Loop, відповідно до якого ви в умовах невизначеності та тертя здатні якнайшвидше ухвалювати рішення. Все залежить від того, наскільки швидко ви спостерігаєте за ситуацією (observe), розумієте цю ситуацію і тлумачите її відповідно до власних знань і досвіду (orient), ухвалюєте рішення, як діяти (decide), і дієте відповідно до рішення (act).

Таким чином Бойд описав феномен, коли тертя чи виклики можуть бути використані для пришвидшення темпу ухвалення рішень. Він довів, що оскільки в умовах війни тертя і виклики неминучі, то успіх залежить від здатності лідера їх бачити, розуміти, ухвалювати рішення про те, що з ними робити, і діяти.

Кейс запровадження мультикалібру цікавий для вивчення і масштабування

За роки Великої війни ми неодноразово були свідками позитивних наслідків на полі бою, коли лідери використовували виклики і тертя для пришвидшення якісних рішень. Хочу проілюструвати це одним з прикладів, який, як на мене, вартий масштабування.

Більшість бригад оперативного призначення Національної гвардії формувалися і почали застосовуватися у 2023 році. Тоді у нас було багато викликів, зокрема пов’язаних із озброєнням.

Було скрутне становище з боєприпасами, і командири не мали чим прикривати людей на полі бою. При цьому заходило багато різноманітного озброєння, який всі називали «зоопарком», і на кожен вид треба було навчати людей. І особливим болем командирів була негнучка організаційно-штатна структура. Кожна гармата чи кожен міномет має різну кількість обслуги, а це означає різну організаційно-штатну структуру підрозділів. І командир щоразу мав знаходити посади, на які можна було поставити людину, бо рішення про зміну організаційно-штатної структури традиційно у війську ухвалюється місяцями.

Тоді у командувача Національної гвардії Олександра Півненка виникла ідея — зробити мультикалібр у бригадах. Тобто наситити підрозділи зброєю різного калібру і навчити працювати якомога більшу кількість людей на різних видах озброєння. Щоб бригади завжди могли вести вогонь і прикривати своїх людей, незалежно від того, які боєприпаси є сьогодні.

При цьому командувач, як і його заступники, вважали, що не люди в командуванні, а люди на позиціях мають визначити, яке озброєння є найбільш ефективним. Тобто бригадам спочатку дають можливість відпрацьовувати на різних видах озброєння. Командувач і начальник штабу НГУ особисто об'їжджають всі бригади, спілкуються з командирами і на основі зворотного зв’язку ухвалюють рішення про те, яку зброю краще закуповувати.

Таким чином у нас тепер навіть взводи гранатометні мають два види озброєння — АГС-17 30-го калібру і RDS40-MGL або Mk-19 40-го калібру. І якщо нема боєприпасу на Mk-19, то є на АГС-17.

Те ж саме стосується мінометів і гармат. Наші мінометні підрозділи мають міномети від 82-го калібру радянського зразка чи 81-го калібру американського зразка і до 120-го калібру, гармати — 105-й, 122-й, 152-й, і 155-й калібр. Тобто, якщо нема боєприпасу 152-го калібру, бо він радянського зразка, і з ним перебої, то є 155-й. Немає 155-го — переходимо на 122-й, нема 122-го і 155-го — переходимо на 105-й калібр. Якщо нема усіх трьох — переходимо на 120-й і 81-й чи 82-й міномет. І що б не трапилося, який би боєприпас не зайшов на оперативному рівні, бригада завжди може вести вогонь і прикривати своїх людей на полі бою.

Досвід запровадження мультикалібру також вплинув на процес ухвалення рішень щодо зміни організаційно-штатної структури. Командувач НГУ, а також міністр внутрішніх справ отримували зворотний звʼязок стосовно ефективності озброєння безпосередньо від командирів. Тому вони розуміли, як саме адаптовувати штати і чому це треба робити швидко.

Таким чином сформувалася організаційно-штатна структура, наближена до структури аналогічних підрозділів у військах держав-членів НАТО. Крім того, був побудований процес, за якого рішення, необхідні для зміни штатів, ухвалюються впродовж декількох днів.

Кейс запровадження мультикалібру, як на мене, цікавий для вивчення і масштабування з кількох причин. По-перше, сама концепція себе виправдала — розмаїття озброєння в нинішніх умовах є перевагою. По-друге, здатність у «зоопарку», який був викликом і тертям, побачити «мультикалібр», який став перевагою. І нарешті здатність лідерів швидко ухвалювати рішення, які цю перевагу давали.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV