Газпром замовив додаткові потужності для транзиту у жовтні. Навіщо це Москві?
Нафтогаз повідомляє, що Газпром забронював додаткові потужності для транзиту у жовтні
Навіщо Газпром це може робити, адже він не використовує в повній мірі вже заброньовані потужності, за які він все одно платить (принцип «качай або плати»)?
Поясню.
Справа в тому, що новий транзитний контракт, який ми уклали в грудні 2019 року, передбачає, що Газпром має бронювати потужність не для загального обсягу транзиту на рік, а на кожну добу і по кожній точці входу і виходу газотранспортної системи України (таких точок багато).
Це незручно Газпрому, оскільки наперед практично неможливо точно вгадати, наприклад, яке буде співвідношення попиту по кожному з 365 днів на різних точках виходу (в Словаччину, Польщу, Угорщину, Румунію).
Відповідно, якщо клієнтам Газпрому потрібен газ в конкретний період в конкретній точці виходу понад обсяг, вже заброньований Газпромом, то йому потрібно додатково замовляти та платити за потужності, не дивлячись на те, що він не використовує в повній мірі загальну потужність, заброньовану для транзиту.
Причому за ці додаткові потужності Газпром має платити з коефіцієнтом, тобто з надбавкою.
Не складно здогадатися, що змусити Газпром погодитися на такі умови було непросто. Це вже не кажучи про те, що потрібно знати, що вимагати і як це обґрунтовувати.
Пригадую, як я з Міллєром телефоном о першій ночі у Відні (там були основні склади делегації Газпрому та Нафтогазу; Міллєр був у Санкт-Петербурзі, тобто там вже була третя ночі) вів чергові переговори по цьому питанню.
У Міллєра вочевидь були матриці, які йому готували експерти Газпрому, але він власноруч все перераховував і казав, що тільки він особисто обговорюватиме це питання.
До речі, таке сумлінне ставлення до роботи з боку Міллєра викликає професійну повагу. Або може це ми змусили керівництво Росії ставитися до нас серйозно. Ну а нашим «начальникам» потрібно брати приклад.
Потім до цього питання ми ще декілька разів поверталися, але кульмінація вже була в ніч з неділі на понеділок, коли Міллєр прилетів у Відень підписувати контракт (хоча оскільки з боку Нафтогазу вів переговори і підписував контракт я, а не голова компанії, то Міллєр міг би надіслати заступника).
З кімнати, де ми були з Міллєром, ми перейшли до загальної кімнати, де були всі члени делегацій з обох боків — часу на «церемонії» вже не було.
В Києві в цей час (а це глибока ніч) весь склад Кабінету міністрів очікував на остаточний текст контракту на узгодження, мені чи не кожні півгодини телефонував прем'єр Гончарук і питав, чи не соромно мені через те, що я змушую всіх чекати (а ми мали угодити контакт ще в п’ятницю). Не тільки Гончарук телефонував. На підписання контракту очікували президенти України, Німеччини, Франції, а також Єврокомісія.
Міллер теж мав вже давно полетіти назад в Росію — в понеділок він мав підписувати контракти ще з двома країнами. Його чекав літак, пілоти отримували дозвіл на виліт, і потім його постійно переносили.
Але ми не могли остаточно домовитися, зокрема щодо зазначеного вище підходу до бронювання потужностей.
Це була ще й гра нервів.
Десятки людей в одній кімнаті. Всі нормально не спали вже майже тиждень, але всі розуміють, що розслаблятися не можна до «переможного кінця». На великому екрані текст контракту, в який «в онлайні» вносяться правки. При цьому у кожної сторони свої технічні та фінансові моделі, які тримаються в секреті.
У переговорах наступає час повної демократії - якщо у когось є щось сказати, він/вона це каже. Спочатку газпромівці перед тим, як щось сказати, поглядом просили дозволу у Міллєра, але потім і на це не було часу. Міллєр і сам активно брав участь у обговоренні, а потім кивком голови «затверджував» згоду Газпрому на остаточні формулювання контракту, які відразу вносилися в текст на великому екрані.
Підписали контракт тільки в понеділок по обіді.
І тепер от отримуємо $7,2 млрд гарантованих доходів («качай або плати») і ще плату за додатково заброньовані потужності.
«Проїдання»…
Бо не тільки Газпром має бронювати для транзиту потужності української ГТС.
Ми мали б зараз змушувати Газпром розблокувати передачу газу європейським компаніям на кордоні Україна-РФ, розблокувати транзит газу з Середньої Азії та експорт незалежних від Газпрому видобувників газу в Росії.
Новий транзитний контракт відкрив для цього можливості. Пройшло вже 9 місяців, і немає не те що результату, а навіть не бачимо активних дій.
А це питання на $17 млрд додаткового економічного ефекту для України!
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ