Читайте NV у Google
Спроба повністю перемогти Іран позбавляє сенсу саму перемогу через неминучий колапс світового енергетичного ринку
Заява спікера парламенту Ірану Мохаммада Багера Галібафа щодо експорту нафти, де він зазначив: «Рівняння цієї війни зрозуміле: або все, або нічого. У регіоні, де ми не продаємо нафту, ніхто не продаватиме нафту. Якщо наша безпека не забезпечена, жодна інфраструктура не буде в безпеці, а безпека протоки — у відсутності американських сил. Ми неодноразово казали, що ситуація в протоці не повернеться до довоєнних умов», — це не просто риторика, а формальне висунення формули «взаємно запевненого економічного знищення» для глобального ринку енергоносіїв.
Формула «або всі, або ніхто» насправді чітко фіксує патову ситуацію, у якій опинилися всі сторони конфлікту.
Якщо Іран позбавляють можливості експортувати нафту через санкції або військові дії, він свідомо руйнує всю логістику Затоки. Тегеран, фактично, декларує: «Ви не можете знищити нашу нафтову економіку, зберігши свою». Для світової економіки дефіцит 15−20 мільйонів барелів на добу означатиме миттєвий стрибок цін на нафту далеко за $150−200 та глобальну рецесію.
«Ви не можете знищити нашу нафтову економіку, зберігши свою»
Крім того, вимога про те, що «безпека протоки можлива лише за відсутності американських сил», ставить Вашингтон у стратегічний цугцванг. Відступ означатиме капітуляцію, втрату впливу на Близькому Сході та передачу контролю над Ормузькою протокою під одноосібний «адміністративний» режим Тегерана. Натомість будь-яка спроба силовими методами проводити танкери перетворює протоку на зону активних бойових дій, де жодна страхова компанія не ризикне застрахувати комерційне судно — відповідно, судноплавство все одно зупиниться.
Галібаф прямо підтверджує, що Іран відмовляється повертатися до старої системи безпеки в Затоці. Тегеран намагається легалізувати новий порядок через власне регулювання судноплавства та повну прив’язку безпеки сусідніх арабійських монархій (Саудівської Аравії, ОАЕ) до того, чи дозволяють продавати нафту самому Ірану.
Саме тому іранська сторона так відкрито формулює цей «чистий пат»: спроба повністю перемогти Іран позбавляє сенсу саму перемогу через неминучий колапс світового енергетичного ринку.
Текст опубліковано з дозволу автора