Україна владнала ситуацію з погрозами Ірану

Цілком адекватна розмова Андрія Сибіги з очільником МЗС Ірану Аббасом Аракчі. У прагматичній дипломатії під час війни ключове — це утримання рамки, а не емоційні випади.

Наші не «бикували», а спокійно пояснили іранцям, чого ми прагнемо і чому так діємо. Сибіга відпрацював класичний виважений розрахунок:

— доніс причинно-наслідкові зв’язки (локація, залученість судна у військову логістику та право України на самозахист);

— зняв ризики для дипломатії Євросоюзу, оскільки Тегеран намагався через канал із Каллас виставити Україну «неконтрольованим дестабілізуючим чинником». Пряма й спокійна розмова закриває цей майданчик для іранських маніпуляцій.

Перепрошення в таких випадках — річ прийнятна

Перепрошення в таких випадках — річ прийнятна, а щодо компенсацій, то скоріше рак на горі свисне, або ж це станеться вже після того, як подібний крок зроблять самі іранці. Зрозуміло, що поки Тегеран не відшкодував збитки за збитий рейс PS752 та постачання «Шахедів», питання будь-яких виплат з нашого боку не вийде далі суто протокольних формулювань.

Головне в цій розмові — підтвердження того, що для іранців зовнішньополітична частина проблеми є ключовою. Для Аракчі та тамтешньої верхівки цей інцидент — насамперед, інструмент у власній грі із Заходом та спроба зберегти обличчя на тлі тиску з боку США й Ізраїлю. Коли стає зрозуміло, що внутрішньополітичного чи військового запиту на ескалацію з Україною в них немає, увесь демарш швидко зводиться до порожньої риторики.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора