Про корупцію, війну та історію
Треба перестати говорити про Україну як дуже корумповану країну. Варто говорити про неї як країну, що бореться з корупцією
Уперше надруковано у журналі NV за серпень 2025 року. Републікацію заборонено
Є два способи говорити про корупцію: популістський і серйозний.
Прикладом першого є недавня стаття в «Українській правді» про те, як корупція (нібито) знищила українську державність у 1919−1922 роках. Тодішня молода українська держава дійсно страждала від корупції. Але причиною падіння стала не вона. Її знищили інші фактори, значення яких ми особливо гостро відчуваємо під час нашої теперішньої війни з Росією. Першим був брак зброї та амуніції. Більшовики перемогли зокрема тому, що встановили свою владу у промисловому ядрі Росії. Там знаходилися головні воєнні підприємства, насамперед Тульський збройовий завод.
Це давало більшовицькій владі перевагу над усіма її противниками, що діяли переважно на периферії. На українських землях найбільшим виробником амуніції був київський Арсенал. Тому втрата Києва для українців була не лише політичною, але й втратою, котра сильно вплинула на боєздатність армії. Доходило до того, що у найбільш критичні моменти боротьби за незалежність — як от під час контрнаступу Української Галицької Армії у червні 1919 року — нестача патронів та снарядів була такою гострою, що залишалося хіба що закидати ворогів камінням.
Другою причиною поразки стала геополітична ізоляція.