Що відбувається навколо екопарку Осокорки

Тобто з моменту, коли між активістами та забудовником почалися помітні сутички. Але насправді почалася вона набагато раніше.

Відчувати надзвичайну перенаселеність та екологічні проблеми мікрорайонів Позняки, Осокорки та Харківський кияни почали вже на початку 2000-х. Щільно притиснуті одна до одної висотні новобудови уздовж загазованого проспекту Бажана, мізерна кількість парків, сморід від Бортницької станції аерації та сміттєспалювального заводу «Енергія» — люди, які переїжджали до нових районів у дев’яностих та нульових, навряд чи уявляли своє нове життя саме таким. Навіть Троєщина, яка у ті роки була популярним предметом злих жартів, виявилася комфортнішою, адже будинки там значно нижчі, а відстань між ними більша.

Дещо примиритися з таким положенням дозволяла величезна, хоча й занедбана зелена зона з каскадом озер неподалік. Осокорківські заплавні луки з озерами Мартишів, Небреж та Тягле давали місцевим мешканцям можливість дихати свіжим повітрям, гуляти не лише у бетонних нетрях новобудов та хоч якось фільтрували викиди екологічно небезпечних підприємств неподалік. Тому, коли у 2006 році забудовник встановив паркан, аби відрізати доступ до озера Небреж, місцеві мешканці той паркан зламали та спалили. Але у забудовника лишилися 176 гектарів землі, які були виділені йому у 2005 році Олександром Омельченком з численними порушеннями.

За три роки після цих подій, 27 листопада 2009 року, біля третьої ночі, Київрада Черновецького проголосувала за катастрофічний ДПТ Осокорків. Він протирічить чинному Генплану (за Генпланом на цьому місці має бути велика паркова зона), його не обговорювали на громадських слуханнях, він розроблений з багатьма іншими порушеннями.

Цього питання навіть не було у порядку денному засідання — його глибоко вночі з голосу терміново вніс на голосування депутат Блоку Черновецького Олексій Самохін (це, до речі, той, що партію «АвтоМайдан» потім зареєстрував, яка до справжнього Автомайдану жодного відношення не мала). І це рішення одразу ж проголосували, причому за нього віддали голоси навіть представники опозиції. Нищівну забудову природохоронної території навколо озера Небреж, де згідно Генплану передбачено облаштування великого рекреаційного гідропаркового комплексу, підтримали аж 94 міських депутата.

Піраміда може існувати лише доти, доки вона захоплює нові й нові ділянки землі

Біля 8-ми років після прийняття скандального ДПТ активісти діяли у виключно мирний спосіб — піклувалися про зелену зону, подали петицію про зупинку забудови озер та створення ландшафтного парку «Екопарк Осокорки» (яка, до речі, швидко набрала необхідні 10 тисяч підписів). Але після того, як у 2017 році забудовник почав будуватися, причому одразу у прибережній захисній смузі озера Небреж, де будівництво взагалі суворо заборонено, місцевим мешканцям та екоактивістам довелося переглядати свої методи. Намагаючись заблокувати будівництво та не допустити додаткового погіршення і так не найкращої якості життя у сусідніх мікрорайонах, активісти створили громадську організацію та пішли у прокуратуру, суди, Київраду, КМДА, НАБУ та всі інші органи, які могли (та мали) їм допомогти. До протесту передбачувано долучилися не лише мешканці Осокорків, адже екологічні проблеми міста стосуються усіх киян без виключення. Тим більше, що мова йде не про якісь поодинокі будиночки — «Патріотика на озерах» передбачає будівництво 43-х типових висоток.

Але, на жаль, відсутність совісті у забудовника призвела не лише до намагань винищити зелену зону.

На кінець 2010-х «Аркада» майже добудувала два інших ЖК — «Евріку» з 26-ти будинків у Голосіївському районі та «Патріотику» з 52-х будинків у Дарницькому. І хоча абсолютна більшість квартир у цих двох ЖК вже була продана майбутнім мешканцям, у 2019 році виявилося, що грошей добудувати ті два гігантські об'єкти у банку немає, кудись поділися приблизно 9 мільярдів гривень. «Аркада» виявилася класичною фінансово-будівельною пірамідою, у яких кошти інвесторів виводяться, а їхні будинки добудовуються з коштів інвесторів інших, нових об'єктів піраміди.

Піраміда може існувати лише доти, доки вона захоплює нові й нові ділянки землі. Як тільки цей процес зупиняється (а зупиняється він завжди), піраміда вибухає. Що і сталося з «Аркадою» у 2020 році. Активісти екопарку отримали недовгу перерву у боротьбі за своє право дихати, а для тисяч ні в чому не винних інвесторів «Евріки» та першої «Патріотики» почався справжній жах.

Жахливе та абсолютно несправедливе становище інвесторів тих двох, майже добудованих ЖК, пов’язано з тим, що Stolitsa Group, яка взялася добудувати об'єкти Аркади, також намагається знищити екопарк. Адже замість того, аби дійсно врятувати ситуацію, органи влади всіх рівнів просто передали цей бізнес з усіма його проблемами в інші руки.

Чи мають мешканці загазованого, перенаселеного та екологічно небезпечного району моральне право боротися за зелену зону? Звичайно, мають, і я певна, що кияни їм за це вдячні.

Чи мають інвестори «Евріки» та першої «Патріотики» моральне право вимагати добудови сплачених ними квартир? Звичайно, мають, а їх ситуація викликає глибоке співчуття.

А от чи має влада, як державна, так і міська, моральне право плисти за течією, сподіваючись, що «Столиця» якось зможе впоратися зі справедливим супротивом киян та, прикриваючись нещасними інвесторами, все ж таки знищити ту зелену зону? Напевно, що ні.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ