Київські жінки та нерівні можливості. Як змінюватимуть ситуацію?

На початку лютого Київрада розгляне міську цільову програму Київ — місто рівних можливостей — її розробили задля досягнення рівності київських жінок та чоловіків у оплаті праці, займаних посадах та інших аспектах життя, на які хоч якось може впливати міська влада.

Зараз у цьому сенсі в Києві усе доволі погано. За інформацією Головного управління статистики у Києві, на 1 січня 2020 року середня номінальна заробітна плата штатних працівників-чоловіків становила 17,8 тис. гривень, а працівниць-жінок — 14,6 тис., тобто на 15% менше. А за інформацією Пенсійного фонду, справи ще сумніші — серед усіх застрахованих осіб, яким нараховувалася заробітна плата, чоловіки отримували в середньому 20,1 тис. гривень, а жінки — 14,4 тис. грн. Що дає нам різницю у 29%.

Тобто київські жінки все ще отримують у середньому на 15−30% менше, ніж чоловіки.

Або, наприклад, подивимося на представництво жінок у Київраді. Зараз зі 120 міських депутатів усього 35 жінок, причому жодна з них не є головою фракції. З 16 постійних комісій Київради жінки головують лише у трьох, причому зовсім не у найпопулярніших. Марина Порошенко очолює комісію з питань охорони здоров’я, Вікторія Муха — комісію з питань культури, а Юлія Ярмоленко — комісію з питань місцевого самоврядування.

Втім, навіть це вже краще, ніж було раніше. У скликанні 2015 року жінок-депутаток у Київраді було 22, у скликанні 2014-го — 18, у скликанні 2008-го — 19, а у 2006 році жінок-депутаток було лише 11, тобто менше ніж 10% від усієї кількості депутатів.

Ще яскравішою ця нерівність є, якщо подивитися на склад двох головних, найбільших і найпопулярніших, депутатських комісій Київради — бюджетної, що розподіляє гроші, та земельної, що розподіляє землю. За останні 15 років жодну з цих комісій ніколи не очолювала жінка.

І ось іще один приклад — у районних адміністраціях нашого міста, станом на 1 січня 2020 року, працювало понад три тисячі осіб, з яких жінок було 83%, а чоловіків — лише 17%. При цьому серед десяти голів РДА було лише дві жінки.

Отже, проблема є, і вона очевидна. Давайте подивимося, як саме КМДА пропонує її вирішувати.

Грошей на цей напрям виділяють небагато — 13,3 млн грн

Грошей на цей напрям виділяють небагато — 13,3 млн грн, з яких 2,5 млн нам дає ООН, а решту братимуть з грошей платників податків. При цьому гроші ООН витрачатимуть цього року, а фінансувати її з бюджету місто буде у 2023−2024 роках.

Дуже хороша новина у тому, що більшість заходів будуть спільними зі структурами ООН, адже уся програма спрямована на реалізацію Європейської Хартії рівності жінок і чоловіків в житті місцевих громад.

Всі проєкти програми можна умовно поділити на 3 напрями діяльності: оцінку, освіту та адвокацію змін. І усі ці напрями належать до категорії інституціональних — тобто не передбачають, наприклад, будівництва.

Читайте також:

Юлія Орлова

Як гендерна рівність створює здорову конкуренцію на ринку

На оцінки та дослідження планують витратити приблизно 3,7 млн грн, тобто близько чверті вартості програми в цілому. Оцінюватимуть бюджетні програми, Стратегію розвитку міста, безпеку публічних просторів, потреби та гендерні стереотипи киян та потенціал КМДА у цьому всьому — тобто, що саме може вдіяти КМДА у питаннях гендерної рівності та дотримання прав людини. Мені особисто дуже цікаво, що ми побачимо у результаті таких досліджень.

На освітні програми витратять майже половину усього бюджету програми — 6,4 млн грн, підвищувати обізнаність суспільства в цілому та його окремих груп будуть за допомогою лекцій, семінарів, тренінгів, круглих столів, заходів з вивчення міжнародного досвіду та інформаційно-просвітницьких кампаній. Крім цього, ми побачимо оновлений Гендерний паспорт Києва та онлайн-дашборд з візуалізації гендерних показників.

І ще чверть бюджету програми піде на адвокацію — кампанії, відеоролики, поліграфію, організацію тематичного форуму, експертну підтримку, круглі столи, презентації та заохочення медіа до соціальної реклами.

Це цілком адекватно. Звичайно, цього навіть близько недостатньо для подолання такого гендерного розриву, що ми маємо на сьогодні — ані з точки зору грошей, ані з точки зору часу, який знадобиться на те, щоб повільні зміни у суспільній свідомості почали давати якісь наочні результати. Але схоже, що це дуже непоганий початок.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ