Один день Київради. Як відбулося перейменування вулиць у Києві
Минулого тижня відбулося чергове засідання Київради. Воно чудово продемонструвало, з яких питань, на думку депутатів, є сенс сперечатися, а які навіть обговорення у сесійній залі не потребують
Контроверсійними питаннями цього засідання стали перейменування київських вулиць, які взагалі завжди спричиняють багато галасу.
З одного боку, це дуже важлива річ, адже, називаючи вулицю на честь «народного ополчєнія» чи Святослава Хороброго, ми обираємо, у якому культурному контексті зростатимуть наші діти та кого вони вважатимуть українськими героями. З іншого, перейменування вулиць — це питання чистої ідеології, у якому навіть найцинічніші депутати-заробітчани почуваються безпечно. Адже нова назва вулиці зазвичай не несе жодних ризиків чи збитків для забудовників та інших партійних спонсорів. Якщо тільки цей партійний спонсор не Віктор Медведчук.
Тому сценарій таких обговорень з року в рік не змінюється. Депутати демократичного табору проявляють нечувану єдність, гаряче підтримують нові назви та проголошують промови, а сили радянського минулого навпаки намагаються перейменування не допустити. На роль лідера групи шанувальників СРСР у цьому скликанні претендує Ігор Кириленко з ОПЗЖ, який найбільше запам’ятався українцям, як адвокат Медведчука у справі проти Вахтанга Кіпіані. А особливо — висловлюваннями у суді про те, що погляди Стуса не були загальноприйнятими в СРСР і саме він, а не Віктор Медведчук, був у 1980 році людиною, яка «відверто зневажливо ставилася» до тогочасної етики і моралі.
Цього разу пан Кириленко вимагав зняти з розгляду весь розділ про перейменування, переформувати дві комісії, які обирають нові назви, та надати листи-згоди родичів людей, на честь яких переназивають вулиці. Але це не спрацювало, тому у Києві більше немає ні вулиці Народного ополчєнія, ні вулиці Московської, ні Невського провулку. І чудово.
Більшість земельних питань проголосували взагалі без обговорення
Погано інше — більшість земельних питань проголосували взагалі без обговорення. Більше того, під час засідання депутатам та громадськості, яка спостерігає за процесом, навіть перестали озвучувати повні назви земельних проектів рішень. Тепер замість доповіді про те, кому та для чого пропонується віддати ту чи іншу ділянку, депутатам просто зачитують назву компанії чи ім'я людини, якій передається ділянка, та номер кадастрової справи. Точно таким же чином працювала Київрада за часів Черновецкого. Все було вирішено задовго до засідання, земельні питання голосувалися з неймовірною швидкістю, називалися лише номери кадастрових справ. Тоді, до речі, цим регулярно обурювалася опозиція. Зараз не обурюється ніхто.
А найбільш цікавий момент засідання, на мій погляд, стався під час обговорення регламенту. Який, до речі, містить передбачуване посилення Київради й мера за рахунок послаблення КМДА та його голови, адже ці позиції, скоріше за все, з часом займатимуть різні люди. Тепер межі повноважень департаментів, управлінь, та інших структурних підрозділів КМДА затверджуватиме не сама ж КМДА, як раніше, а депутати Київради. Це дозволить депутатам впливати на чиновників набагато ефективніше. Цікаво, як система працюватиме (чи не працюватиме) у новому форматі.
Отже, сам факт, що Київрада спромоглася затвердити правила свої роботи лише через рік цієї роботи, вже вражає, бо фактично депутати рік працювали у комісіях без затверджених повноважень цих комісій.
Але крім власне регламенту та посилення ролі депутатів, це рішення передбачає створення електронної системи, завдяки якій у протоколах постійних комісій будуть знову вказані прізвища та імена депутатів при голосуванні. Ця система має бути введена в дію не пізніше, ніж 1 січня 2023 року — за словами секретаря Київради, систему фізично неможливо доробити до цього часу.
Тобто складну та, певно, дорогу електронну систему поіменних голосувань у комісіях розроблятимуть більше року. І все для того, аби вирішити фантастично складне питання — як записати у протокол засідання комісії прізвища депутатів, які підтримали рішення комісії. Дійсно, аби записати прізвища кількох депутатів (які все одно кожного разу рахуються вручну) у протокол (який все одно кожного разу пишеться вручну), нам конче потрібна електронна система. Без неї просто ніяк.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ