Історичний стрибок. Як розвивався Китай з часів заснування КНР
В реальності економічна політика Комуністичної партії Китаю приносила неоднозначні результати
«За минулі сто років Комуністична партія Китаю об'єднала китайський народ, який під її керівництвом написав найблискучішу главу в багатотисячолітній історії китайської держави», — заявив голова КНР Сі Цзіньпін на святкуванні сторіччя КПК. У своїй промові він підкреслював роль партії в забезпеченні успіхів Китаю, зокрема його економічного підйому. Однак в реальності економічна політика КПК приносила неоднозначні результати, при цьому навіть ті, хто визнає цей факт, часто не помічають, що в основі її успіхів і провалів лежать одні й ті ж економічні чинники.
Сі Цзіньпін правий, заявляючи, що під керівництвом КПК Китай зробив «історичний стрибок» — від однієї з найбідніших у світі країн з «порівняно відсталими продуктивними силами» до країни із середнім рівнем доходів, яка володіє другою найбільшою в світі економікою. Однак він не згадав про те, що це досягнення затьмарюють великі провали, наприклад, політика «Великого стрибка» (1958−1962 роки), яка призвела до найстрашнішого голоду в історії людства, а також десятиліття дії суворих законів про сімейне планування, які сприяли загостренню демографічної кризи.
КПК має здатність ефективно мобілізувати ресурси, що дозволяє їй забезпечувати суспільні блага у великих масштабах, а це допомагає стимулювати розвиток. Особливо слід відзначити величезні інвестиції партії в охорону здоров’я і освіту, починаючи з 1950-х років. Завдяки цьому Китай — чи не найшвидшими темпами в історії — домігся стійкого зростання тривалості життя: з 35−40 років у 1949 році до 77,3 років сьогодні. Показники охоплення шкільною освітою також різко зросли: з 20% до майже загального охоплення в початковій школі і з 6% до приблизно 88% — у середній школі. Грамотність підвищилася з 20% у 1949 році до 97% сьогодні.
Після реформ 1978 року держава також активно інвестувала у транспорт і поновлювану енергетику. У період з 1988 до 2019 року загальна протяжність китайських швидкісних шосе збільшилася в шість разів, і зараз вона перевищує протяжність автомагістралей між штатами у США.
КПК має достатню владу, щоб нав’язувати всім свої рішення
Крім того, Китай побудував 50 атомних електростанцій третього покоління і вводить в експлуатацію 6−8 нових реакторів щороку. А недавно він оголосив про проєкт будівництва ліній електропередач надвисокої напруги. Подібні проєкти реалізуються в межах амбітної обіцянки забезпечувати за рахунок енергії вітру, води і сонця 25% первинного енергоспоживання в Китаї до 2030 року.
Здатність мобілізувати ресурси для інвестицій в суспільні блага в настільки великих масштабах — одна найсильніших сторін КПК. Це стало можливо, тому що партія має достатню політичну владу, щоб диктувати економічну політику, корисну для загального зростання економіки на тих напрямах, де приватні інвестиції були б не зовсім оптимальні.
Охорона здоров’я, освіта, відновлювана енергетика та інфраструктура безсумнівно допомагають загальному зростанню економіки і створюють значну суспільну вартість. Але люди, які від цього виграють, не завжди є тими ж самими людьми, які за все це платять. Освічені та здорові люди економічно більш продуктивні, але батьки, які здійснюють відповідні інвестиції, не завжди пожинають їх плоди. Відновлювана енергетика вигідна майбутнім поколінням, але завдає шкоди локальній економіці, яка сьогодні залежить від вугілля. Нові шосе вигідні тим населеним пунктам, які вони з'єднують, однак фермери можуть втратити джерела існування, коли їх землю реквізують під будівництво нової дороги.
Все це класичні приклади розбіжностей у приватних і громадських інтересах, що може призвести до субоптимальних інвестицій. Без державного втручання не інвестується достатньо коштів. Але якщо в одних країнах у представників приватних інтересів є можливість домогтися свого, то в Китаї КПК володіє достатньою владою, щоб нав’язувати всім свої рішення. Так, рішуче політичне лідерство часто стимулює прогрес, але масштаби і інтенсивність проведеної в Китаї політики означають, що в разі прийняття владою помилкових рішень, їх наслідки можуть легко виявитися катастрофічними.
Саме це сталося під час «Великого стрибка», коли в результаті колективізації сільського господарства селяни були змушені вирощувати врожаї, не отримуючи фінансову винагороду і не маючи прав приватної власності. Викривлені стимули ускладнили як підтримку виробництва, так і відстеження обсягів регіонального випуску і потужностей. Великий китайський голод, що настав потім, призвів до загибелі 22−45 мільйонів осіб всього за два роки і до стагнації економіки: Китай фіксував нульовий або негативний ріст економіки щорічно протягом двох наступних десятиліть.
Китайська політика в сфері народжуваності загрожує створенням іншої серйозної проблеми. Коли в 1949 році була заснована Китайська Народна Республіка, її населення становило 540 млн осіб. КПК вживала заходів щодо стимулювання народжуваності, наприклад, обмеживши доступ до контрацепції, і в результаті на 1971 рік населення країни збільшилося до 841 млн.
Але до цього моменту Китай вже пережив екстремальний голод, тому КПК переключилася на обмеження народжуваності: з 1979 до 2016 року в країні проводилася екстремальна політика «одна дитина в сім'ї». У цей період населення продовжувало збільшуватися і сьогодні досягло 1,4 млрд осіб. Однак політика однієї дитини призвела до значного збільшення коефіцієнта демографічного навантаження населення похилого віку і сприяла різкому перекосу співвідношення статей у бік чоловіків.
Як здійснення партією політики «Великого стрибка» і сімейного планування, так і її інвестиції в охорону здоров’я, освіту, поновлювану енергетику і фізичну інфраструктуру, стали можливі завдяки здатності КПК підстьобувати низову мобілізацію, переконуючи прихильників і примушуючи аутсайдерів. Однак є й одна важлива відмінність у фундаментальних економічних факторах.
Більшість вигод сільськогосподарського виробництва та народжуваності дістається приватним особам, які за них платять; і тут громадські та приватні цінності майже збігаються. А коли індивідуальні інтереси збігаються з потребами суспільства, немає особливої необхідності для державного втручання. Додайте сюди труднощі реалізації подібного втручання (наприклад, оцінка кількості продовольства, яке повинен зробити фермер, або кількості дітей, яка має бути в сім'ях), і ви побачите, що втручання в цих сферах є не тільки мало корисним, а й вкрай витратним.
У ювілейній промові Сі Цзіньпіна приділялося багато уваги планам партії на майбутнє і її меті «перетворити Китай на сучасну соціалістичну країну в усіх аспектах» до 2049 року, тобто до столітньої річниці Народної Республіки. Для успіху КПК потрібно буде використовувати свою політичну владу для проштовхування тих чи інших економічних рішень. Можна лише сподіватися, що вона буде використовувати цю владу розумно, зосередивши увагу на суспільних благах, у яких загальна ціна набагато вище приватної, а всі інші питання залишить на розсуд китайського народу.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.
Copyright: Project Syndicate, 2021
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ