Реінкарнація Далай-лами з дозволу китайських комуністів

Після створення в 1949 році, Китайська народна республіка (КНР) позиціонувала себе як унітарна однопартійна марксистсько-ленінська соціалістична республіка. А з чого починають комуністичні авторитарні диктатури? Так, із загарбання чужих територій. Так діяла і Радянська Росія по відношенню до України (загально відома радянсько-українська війна 1917—1921 років). Так діяв і комуністичний уряд Китаю щодо Тибетської держави. Окупувавши Тибет в 1951 році, Пекін збільшив свою територію на 2,5 млн км2. І сьогодні 26% території Китаю — це окупований Тибет.

Геополітично вторгнення КНР до Тибету однозначно змінило відносини сусідніх країн з Китаєм, особливо індійсько-китайські відносини, вплинувши на їх прикордонну суперечку, яка додатково пов’язана з китайсько-тибетським конфліктом. Також надання в Індії політичного притулку 14-му Далай-ламі та тибетському уряду у вигнанні (Tibetan Government in Exile (TGiE)) протягом десятиліть погіршує двосторонні відносини найбільш населених держав світу.

Правитель Тибету 14-й Далай-лама змушений був емігрувати і з того часу мешкає в індійському місті Дармсала. Там діє і уряд Тибету у вигнанні.

Комуністична партія Китаю (КПК) впроваджує політику заміни влади релігійної інституції Далай-лами та тибетського буддизму владою партії. Крім питання про історичну чи релігійну легітимність тверджень КПК, очевидні її наміри по обмеженню релігійної та культурної свободи в Тибеті.

Його Святість 14-й Далай-лама розглядається як серйозна загроза політиці КПК.

Однією з головних цілей комуністів в наш час є призначення наступного Далай-Лами за їхньою волею, щоб повністю отримати контроль над релігійними правами тибетців. Зрозуміло, що Пекін не має на це права, але той факт, що, як вони стверджують, завжди володіли Тибетом, використовується як важіль.

Для міжнародної спільноти існує нагальна потреба мати чітку політику щодо тибетських питань

Далай-лама («вчитель-монах») — це лінія передачі влади у тибетському буддизмі. Фактично це титул царя, який не передається по спадковості, а обирається особливим чином. Сумно відома китайська «культурна революція» остаточно розчавила тибетську культуру — буддистські монахи-лами зазнали репресії, значна частина пам’яток архітектури, творів мистецтва та книг було знищено.

Незважаючи на позицію Далай-лами в процесі реінкарнації, тибетський народ, найімовірніше, матиме двох Далай-лам — одного призначить їхній духовний і світський лідер, а іншого — китайські комуністи.

Міжнародна співпраця між державами-«однодумцями» щодо Тибету, окрім гуманітарних проблем, має бути сформована ще і політично. Це вимагає додаткового калібрування, особливо тому, що такі країни, як Японія, Монголія, Тайвань, Швеція, Чехія, Великобританія, Сполучені Штати і Європейський Союз мають великий інтерес та повагу до інституції Далай-лами та її майбутнього.

Питання про те, як налагодити відносини з Китаєм і найкращим чином вплинути на ситуацію з правами людини, завжди є важливим на форумах публічних дебатів для багатьох країн. Сильна суспільна стурбованість Тибетом і емоційне захоплення Далай-ламою вивели б проблему Тибету на перший план і втілили б політику підтримки.

Вашингтон активно запобігав спробам Пекіна втрутитися в процес престолонаслідування, і Закон про політику та підтримку Тибету, який був підписаний у 2020 році, зафіксував цю позицію.

Офіційні китайські ЗМІ зазначають, що Пекін тепер регулярно закликає іноземні уряди визнати єдину владу Китаю в процесі відбору наступного Далай-лами та, ймовірно, вимагає гарантій того, що ці країни не прийматимуть жодного кандидата на пост 15-го Далай-лами на своїй території.

Той факт, що TGiE все ще знаходиться в Індії, теоретично пропонує Нью-Делі ще не реалізований, але певною мірою не неможливий варіант підтримки прагнень Тибету до незалежності.

Щоб визнати TGiE офіційним урядом Тибету, столиці сусідніх країн мали б спочатку визнати Тибет як державу. Жодного з цих двох рівнів визнання не намагалися досягти навіть найзапекліші потужні конкуренти Китаю, і тому було б передчасним очікування такого кроку від країн Південно-Східної Азії.

Вкрай важливо, щоб уряди зацікавлених сторін в Азії, Європі та США мали більш цілеспрямовану політику та перспективи щодо Тибету, особливо на тлі геополітичної складності, яка виникне з успадкуванням 14-го Далай-лами.

Значна кількість держав протистоїть втручанню Китаю в процес реінкарнації Далай-лами та відстоює права тибетців щодо вільного вибору згідно тибетських традицій. У цьому відношенні сусідні з Китаєм країни залучають громадську думку на підтримку Тибету та будують міцне партнерство з тибетською спільнотою.

Зважаючи на зростаючий скептицизм ЄС щодо Китаю як партнера у світлі китайсько-російської «безмежної» дружби, питання спадкоємства у тибетському буддизмі вимагає ширшої міжнародної координації з метою посилення підтримки Тибету.

Основна позиція Пекіна щодо вищості комуністів над духовною історичною спадщиною тільки зміцнилася і навряд чи зміниться без зовнішнього посередництва та уваги. Визнання «китайського» Далай-лами компартією гарантовано, і хоча він не буде користуватись духовною підтримкою буддистів, він все одно матиме наданий державою мандат виконувати практику тибетського буддизму в Тибеті так як це бачить КПК.

Для міжнародної спільноти існує нагальна потреба мати чітку політику щодо тибетських питань. Незаконна окупація Тибету Китаєм сама по собі є питанням, яке слід поставити і розглянути на міжнародному рівні. Звістка про знищення культурної спадщини в Тибеті, яка зрештою належить всьому людству, хвилює та змушує багатьох боятися за долю тибетців, які живуть на своїй землі не маючи свободи.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV