Читайте NV у Google
Неочевидні висновки про м’яку силу, війну за Тайвань і майбутніх друзів Трампа
ЗМІ цитують слова Сі про те, що «відродження китайської нації неможливо зупинити». До речі, так, у КНР знаються на символізмі та церемоніях — дійство цікаве і продумане.
Зустріч іноземних гостей — розтягнута, з довгим проходом червоною доріжкою до очільника, який на неї чекає.
Початкова стадія параду — набір динамізму. Потім — короткий виступ Сі і демонстрація тієї самої динаміки та сили.
Фактично маємо демонстрацію одного з двох центрів світової системи. Де тези про співпрацю на саміті ШОС+ (імовірно, в майбутньому буде використовуватися саме такий варіант написання та розуміння) підкріплені демонстрацією сили на параді.
І тут маємо цікаві моменти, що стосуються гостей. Приїзд чинних представників керівництва Словаччини, Угорщини, Болгарії передбачуваний. Президента Сербії Вучича — був гарантований: Сербія розглядається КНР як ще один вузол на осях співпраці з ЄС. Тому не здивуюся, якщо він буде запрошений і на наступний саміт ШОС+. Не менш цікавою є присутність віцепрем'єра Болгарії (який був оформлений як партійний, а не державний візит).
Але найцікавіше — це Тайвань
А також колишніх прем'єрів Греції, Бельгії, Італії, Румунії та колишнього президента Швейцарії. Тут уже йдеться про спроби КНР створити свою систему м’якої сили і намітити партнерства з елітами низки держав.
Але найцікавіше — це Тайвань. Так, буквально вчора журналісти в мене запитували про можливу «війну КНР проти Тайваню». Я в таких випадках раджу подивитися розклад сил у Законодавчому Юані (парламент Тайваню) і позиції ключових партій.
На парад приїхала заступник генсека партії Гоміньдан (53 зі 113 місць у Законодавчому Юані) Хонг Ксю-Чу. Делегації від Нової партії Тайваню і Партії Праці. Це політичні сили, які виступають за реалізацію ідеї «одна країна — два шляхи». На материку це називають «одна країна-дві системи».
До речі, юніоністи (Гоміньдан + партнери по синій коаліції) контролюють сьогодні 62 зі 113 місць у парламенті.
І виникає питання: а чи буде КНР воювати з Тайванем? Чи просто почекає наступних виборів. Тим паче, що Трамп своєю політикою і так різко збільшив кількість держав, які з цікавістю спостерігають за формуванням зони партнерства Китаєм.
Для Сполучених Штатів це проблема, яка виникла не сьогодні — Законодавчий Юань оновився 2024 року, а наступні вибори лише 2028-го. І курс на возз'єднання Китаю може активізуватися найближчими роками.
Друга частина проблеми Трампа (про це писав у недавніх постах) — участь у ШОС+ Малайзії та Індонезії. Вашингтон мав намір робити ставку, зокрема, на згадані держави, намагаючись контролювати міжнародну морську логістику. Зокрема, Південно-Китайське море і Малаккську протоку. Але, судячи з усього, поки що без масштабних успіхів.
Із гарантованих партнерів у регіоні у Трампа залишаються Філіппіни. Тому я не здивуюся, якщо в найближчі місяць-два президент США заявить, що Бонгбонг Маркос (точніше Фердинанд Ромуальдес Маркос-молодший) — президент Філіппін і син колишнього президента Філіппін (з 1971 до 1986 року, поваленого в результаті революції) є «дуже гарним хлопцем» і «прекрасним партнером для Сполучених Штатів».
Текст опубліковано з дозволу автора