Ліки проти COVID-19. Чи з’явиться ефективний препарат?
За весь час існування цивілізації людство навчилося медикаментозно лікувати лише кілька вірусних захворювань, які можна перерахувати на пальцях однієї руки
— Герпес (кількох різних видів: HSV, VZV, HCMV);
— Гепатити В і С (гепатит В повністю не виліковується);
— ВІЛ (підтримувальна терапія, повністю не виліковується);
— Грип (ефективність вельми посередня);
— Вірус папіломи людини (і то не проти вірусу як такого, а проти супутніх йому проблем);
— Є ще експериментальні препарати проти «екзотичних» вірусних інфекцій: Еболи, вірусу Зика
По суті, це все. Проти пандемічного коронавірусу теж нічого немає, а всі спроби натягнути сову на глобус незмінно провалювалися.
Ремдесивір, який начебто схвалений для лікування COVID-19, в клінічному плані практично не потрібен через те, що його ефект не тільки слабкий сам собою, але і малозрозуміло залежить від стадії захворювання і фази місяця. Скільки-небудь помітного впливу на практичні результати лікування COVID-19 цей препарат ніде в світі не робить.
Всім вже зрозуміло, що шукати традиційні низькомолекулярні препарати проти вірусних захворювань загалом і проти COVID-19 зокрема практично марно: ймовірність знайти щось вартісне близька до нуля.
Поступово прийшло розуміння, що якщо віруси — внутрішньоклітинні паразити, то і боротися з ними треба пробувати так само, як борються з паразитами в сільському господарстві: біологічними методами. Шкідники легко адаптуються до хімічних інсектицидів, але мало що можуть протиставити спеціалізованим хижакам.
Всі віруси на певному етапі свого життєвого циклу існують у вигляді молекули ДНК або РНК, яка плаває в цитоплазмі зараженої клітини. якщо «заразити» клітину іншою молекулою РНК, яка комплементарно зв’яжеться з вірусним геномом, то вірус буде нейтралізований.
Це кардинально інший підхід, в порівнянні з традиційними ліками. Ми не намагаємося заважати вірусу копіювати себе і збирати нові вірусні частинки, впливаючи на його білкову машинерію, а специфічно придушуємо генетичний матеріал вірусу як такий.
Механізм такого прямого впливу був взятий з самих клітин у вигляді малих інтерферуючих РНК (SiRNA) — невеликих молекул РНК, які були відкриті відносно нещодавно і беруть участь у тонкій регуляції активності різних генів нашого організму. siRNA зв’язуються з матричними РНК на останньому етапі, коли ті вже готові для синтезу з них білків, і пригнічують його.
Аналогічний спосіб був буквально щойно запропонований для лікування COVID-19. Синтетичні siRNA вводяться в організм в всередині спеціальних ліпідних наночастинок, проникають у клітини, зв’язують РНК коронавірусу і зупиняють його розмноження.
Поки що все це зроблено на мишах, у яких ефективність такої терапії склала вражаючі 99%. Проблема в тому, що на мишах працює безліч перспективних препаратів, які потім з тріском провалюються в клінічних випробуваннях на людях. Самі дослідники називають можливою датою виходу такої інноваційної терапії на ринок 2023 рік. Це якщо клінічні дослідження пройдуть вдало. За статистикою, вірогідність цього — щонайбільше кілька відсотків, так що особливого оптимізму у мене немає.
У будь-якому разі в найближчий рік (а найімовірніше кілька років) жодних ліків від COVID-19 чекати не варто, і вакцинація залишається єдиним порятунком.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ