Світові потрібен алгоритм. Як не допустити нової пандемії
Ми стали жертвами прогресу, але цей прогрес, комунікації та узгодженість дій можна використовувати як протиотруту від подібних епідемій
Можливо, в цьому випадку я «рожевий» оптиміст, хоча зазвичай про мене таке не скажеш. Мені здається, що пройде не так вже й багато часу, перш ніж людство зніме з себе ці захисні маски і історія з COVID-19 піде в минуле. Звичайно, в нашому житті залишаться якісь наслідки, може, навіть серйозні і кризові, але все ж вірус перестане бути актуальною загрозою. Ми будемо ставитися до ситуації більш спокійно і холоднокровно, коли не буде такої кількості загиблих, коли епідемія не поширюватиметься по різних країнах, а ця стрімка лавина зупиниться.
Чому я так думаю? Проста логіка — зараз переміщення між країнами практично немає, переміщення між містами і навіть всередині міст обмежене замкнутими просторами автомобілів, а люди або зовсім сидять на карантині, або обмежили свої контакти мінімальною кількістю осіб — разів у сто. Вірусу обрубані руки, чисто математично ймовірність зараження сильно падає. Я сподіваюся, що історія з коронавірусом піде на спад, і у людства з’явиться пауза, щоб перепочити і подумати над тим, як зробити так, щоб подібного більше не було. На мій погляд — це досить простий алгоритм.
Давайте почнемо з того, чому COVID-19 так швидко і масштабно поширився світом і в деяких країнах набув характеру жахливої, смертельної епідемії. Все дуже просто — це все наслідки і плоди технологій, плоди науки і прогресу. Мобільність людей зараз на порядок зросла — у порівнянні з тим, що було навіть 10 років тому, а якщо порівнювати з роками іспанки, то в тисячу разів! З кожним роком квитки дешевшають і підвищується мобільність робочої сили і туристів з тих країн, які раніше особливо не подорожували. Наприклад, у Китаю була найбільша кількість туристів і робочої сили, що переміщається по світу. Через це якраз і сталося те, що сталося. Мобільність, кругом все відкрито, звичайно, є формальні межі, але в мирному житті — будь ласка, заходь і живи як хочеш, де хочеш, лише з деякими обмеженнями.
Історія з COVID-19 в чомусь повторює історію Чорнобильської катастрофи 1986 року, коли радянському уряду вдалося приховувати не тільки від власного народу, а й від світової спільноти масштаби і загрозу радіаційного зараження. Завдяки цьому багато наслідків були серйознішими, ніж могли б бути, якби евакуацію почали раніше і так далі. Але все-таки радіація в чорнобильському випадку менш небезпечна, ніж вірус, вона зменшується в міру віддалення від вогнища радіації, з вірусом же такого не відбувається. Він розростається там, куди потрапляє, і створює нові осередки.
Китай не є технологічно відсталою країною, але навіть у таких країнах є медики і вірусологи, ВООЗ так чи інакше слідкує за ситуацією. Якби при 100 заражених, наприклад, китайський уряд відразу ж оголосив карантин і в провінції, і в столиці (і по всій країні, якщо потрібно), то цей вірус не вийшов би за межі самого Уханю, а за межі Китаю вже точно. Але Китай цього не зробив і все приховав. Соціалістичні тоталітарні режими взагалі являють собою загрозу, не тільки в плані вірусів. Вони побудовані на брехні і приховуванні правди. І ще одне приховування правди відбулося з вірусом COVID-19. Але у сучасного світу перевага в тому, що довго правди не приховаєш, все стане явним. І все стало явним, але з певною часовою затримкою.
Коли ж зрозуміли, що цей вірус є, політики в різних країнах дуже довго думали — немає загального алгоритму, тому в кожній країні вирішували по-своєму. Ось Лукашенко досі не визнає вірус і пропонує закидати його картоплею. У Путіна теж уповільнена реакція, в дусі: «Вірус? Де я і де вірус! Де ми, росіяни, а де китайська зараза, що нам вона!». Трамп теж само собою ні в що не вірив, теж говорив, що все це дурниці. Відомо, що в кількох великих штатах і містах США тепер жахлива ситуація зі смертністю, незважаючи на найкращу медицину в світі. Десь краще, як в Ізраїлі — так, там проблеми з деякими релігійними громадами, але вони були якось вирішені.
Головна проблема, чому цей вірус так поширився — це запізніла реакція, брак алгоритму. Знаєте, це не як, якщо подув вітер, несе звідти гар, то закриваєш вікно, нікуди не йдеш, вмикаєш кондиціонер. З вірусами такого алгоритму немає і до сьогоднішнього моменту не було. Світові потрібно виробити цей алгоритм не тільки на приватному рівні — носіння масок, скасування рукостискань, миття рук, але й на рівні держав, тому що на рішення політиків у багатьох країнах впливають їх регіональні особливості, менталітет, популізм, партійні і диктаторські інтереси.
Що ж показав цей вірус? Хоч люди і живуть у різних містах і країнах, але для всіх повинні діяти однакові правила і закони, принаймні в тому, що стосується вірусів, які завдають шкоди абсолютно всім — диктатурам, демократіям, кому завгодно. Тут як у лазні і перед Господом — усі рівні. Для створення такого алгоритму є вірусологи і ВООЗ, майже всі країни — члени ООН (звичайно, крім Північної Кореї, яка законсервована сама в собі). Алгоритм дій має бути вироблений і закріплений декларацією, рішенням ООН, що зобов’язує всі країни слідувати цьому алгоритму.
Що ж повинно відбуватися, якщо в якійсь країні через деякий час з’явиться невідомий вірус?
Якщо в країні з’являється якийсь невідомий науці вірус, його повинні негайно вивчити і розіслати дані про нього, щоб перевірити, що про нього дійсно нічого не відомо. Потрібно ввести якусь нижню межу виявлених випадків, наприклад, 100, щоб буквально в той же день представник країни повідомив, що у них 100 інфікованих осіб. Представник країни повинен вийти в ООН і сказати: «У нас такий-то вірус. Лікарі підтверджують, що це абсолютно новий штам. Що нам робити?». ООН голосує в той же день, а далі світ діє за принципом дитячої гри. Море хвилюється раз — це оголошення про вірус, море хвилюється два — голосування в ООН, море хвилюється три — це оголошення всесвітнього карантину — кожен на місці завмри.
Адже вірус поширився через те, що всі стали приймати своїх громадян з різних країн, де ті перебували добровільно — хто на відпочинку, хто на роботі, хто у різних службових та особистих справах. Тому якщо ООН приймає рішення ввести карантин у світі — всі рейси повинні моментально відмінитися, як внутрішні, так і зовнішні, крім найекстреніших. Завмирає життя, громадяни, які опинилися в момент «завмри» не в своїй країні і не своєму регіоні, залишаються на місці. У разі, якщо вони через консульство і дипломатичних представників повідомляють, що їм необхідна державна допомога — держава спонсорує їх проживання в готелях в цій країні, допомагає країна, що приймає їх у себе. Це все одно дешевше, ніж повертати людей, а потім тут їх лікувати і ловити. Система компенсацій повинна бути відпрацьована через Міністерство закордонних справ, міжнародні організації. Це вже велика перестраховка, якщо ми спираємося на те, що хвороба купірується відразу в регіоні, де виявлено 100 випадків захворювання на новий вірус, і ніхто не в'їжджає і не виїжджає. Але за два тижні всесвітнього карантину нічого страшного не трапиться.
Вірус поширюється завдяки мобільності населення, але прогрес можна використовувати для боротьби з вірусом — у нас є система швидкого оповіщення по всьому світу. Швидко оповістити, швидко зв’язатися, швидко зробити грошові перекази від держави, від приватних компаній, щоб люди залишалися на місці. Банківська система повинна працювати, ідентифікація в банках — теж.
Якщо вводять карантин, усі країни за заздалегідь прийнятою декларацією повинні відреагувати на ситуацію таким чином, щоб ніхто нікуди не повертався. На місцях надається медична допомога, якщо потрібно. Все безкоштовно — режим компенсації теж повинен бути відпрацьований на майбутнє. Більше такої паніки, такого хаосу бути не повинно. Його можна уникнути, тому що двотижневий карантин за принципом де опинився, там і залишився — це дешевше, ніж боротьба з вірусом, яким би він не був. Обчислюється рівень заразності, смертності, все прораховується і розсилаються інструкції, все. Закрилися, пожили нормально два тижні і навіть фінансово-промислової кризи в таких випадках не буде, тому що алгоритми будуть готові і бізнеси теж.
Адже за два тижні нічого страшного не відбувається. Згадайте, як у пострадянських країнах люди по два тижні в Новий рік і, давайте чесно скажемо, до Нового року фактично не працюють і нічого не роблять. Якось економіка при цьому не руйнується! Те ж саме і з травневими святами, в серпні теж дві третини йде у відпустку, а економіка через це не руйнується. Якщо раз на два-три роки буде траплятися така епідемія, то всесвітній карантин обов’язковий і всі врятуються. Не буде ні шкоди, нічого. Буде просідання, але не буде ніякого кошмару, який прогнозують зараз. Думаю, що і на цей раз все не буде настільки апокаліптично, тому що всі перебувають у більш-менш рівних умовах.
Китай безумовно винен і повинен це компенсувати. Не знаю, як до цього можна примусити, чи є такі способи примусу, все-таки він член Радбезу ООН. Але мені здається, що це теж повинно бути на рівні міжнародного рішення і якщо треба, то й санкцій. Цей урок повинен бути винесений усіма, тому що так не робиться. З’явився вірус — про нього повинні відразу сповістити, а далі повинен включатися згаданий вище алгоритм, який потрібно офіційно затвердити світовою спільнотою.
В якомусь сенсі ми стали жертвами прогресу, але цей прогрес, комунікації та узгодженість дій можна використовувати як протиотруту від подібних епідемій. На мій погляд, це все дуже просто, просто потрібно політична і моральна воля, а люди вже навчені. Дивіться, як швидко перестали вітатися за руку і носити маски, люди стали свідоміше — це теж заслуга глобального оповіщення, люди швидко усвідомили, що відбувається, які є загрози, і поводяться відповідно.
Цей урок треба вивчити, пережити цю кризу з мінімальними втратами, і продовжити йти далі так, щоб більше ніколи в світі такого не було, тому що всі можливості, технології, важелі і політичні, і міжнародні, і логістичні — вже є. Головний принцип — залишайтеся на місці тоді, коли світові загрожує глобальне поширення невідомого вірусу, від якого поки що немає вакцини і немає лікування.
Сподіваюся і на те, що скоро з’явиться лікування, лабораторії працюють і я сподіваюся, що це питання займе кілька тижнів. Але нічого б цього не було потрібно, якби вчасно ввели карантин. Я сподіваюся, що в тих країнах, де він був введений відносно вчасно таких наслідків, як в Італії, Іспанії та в штаті Нью-Йорк не буде. Сподіваюся, що цей оптимізм виправданий і дійсно ніякої катастрофи не станеться, ми його якось переживемо. Інша справа, що і після вірусу залишиться багато проблем. Нікуди не дінеться ні Росія, ні Путін, ні інші диктаторські режими, ні божевільні дебіли при владі, але вже буде хоча б щось, що ми подолали. А далі всі проблеми доведеться вирішувати точно так само — коронавірус їх за нас не вирішить, Путіна він не зніме, Росію не зруйнує, нічого такого не буде. Халяви в світі не буває, все тільки самі, тільки розраховуючи на власні сили.
Детальніше у відеоблозі Айдера Муждабаєва:
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Думки НВ