Три важливі кроки для виходу з кризи Covid-19
Пандемія коронавірусу перетворює світ на збіговисько ворогуючих країн, які стають закритішими, ніж раніше. Що робити у такій ситуації?
Без швидкого й ефективного глобального співробітництва світ ніколи не зможе впевнено вийти з цієї кризи.
Поки що домінують націоналістичні заходи «залізної завіси». Влада не обмежується комендантською годиною і обов’язковим карантином, вона закриває кордони і використовує риторику воєнного часу для згуртування населення. А нормальну роботу глобальних виробничих ланцюжків і міжнародної торгівлі порушує не тільки карантин, але й конкуренція між багатими країнами за постачання необхідних товарів.
Однак незабаром урядам доведеться перезапускати світову економіку. І для цього буде потрібно міжнародне співробітництво відразу в кількох основних галузях.
Перший критично важливий елемент стратегії виходу з кризи Covid-19: масове тестування (на наявність як інфекції, так і імунітету до неї), для того щоб здорові люди могли повернутися до роботи, а інфіковані — отримати необхідне лікування. Для цього державам світу потрібно забезпечити в достатній кількості набори для проведення тестів, захисні матеріали, апарати штучного дихання, а також доступ до лікування в реанімації.
Щоб масове тестування і лікування стало можливим, необхідно міжнародне співробітництво. Головний постачальник інструментів для збору мазків, компанія Copan, базується в північній Італії. Основна маса реагентів, які застосовують для вилучення РНК вірусу із зібраних клітин, випускає німецька компанія Qiagen, яка спирається на складний глобальний виробничий ланцюжок. Іноземні компанії виробляють приблизно половину апаратів штучного дихання, які використовують у США, до того ж третина з них надходить з Європи.
Тим часом, сьогодні губернатори американських штатів конкурують між собою на ринку дефіцитних апаратів штучного дихання, тоді як деякі європейські уряди забороняють їх експорт. А міністр британського уряду заявив, що нездатність країни знайти постачальника необхідних реагентів уповільнює проведення тестування.
Рішенням має стати розширення співпраці в галузі виробництва та дистрибуції цієї продукції, завдяки максимально ефективному використанню глобальних виробничих ланцюжків і об'єднанню всіх ресурсів і обладнання для того, щоб вони розподілялися залежно від зміни потреби в них у різних країн. Наприклад, Китай безплатно передає США апарати штучного дихання і експортує маски.
Другий компонент стратегії виходу з пандемічної кризи: ефективний нагляд і контроль над хворобою. Так, багато країн відмовляються вводити таке ж, як у Китаї і Південній Кореї, онлайн-стеження за людьми. Але відстеження контактів вручну вимагає занадто багато часу, тому важко уявити собі стратегію виходу, яка не припускала б використання мобільних застосунків для цієї мети.
За даними нового дослідження вчених з Оксфордського університету, мобільні застосунки стеження можуть ефективно сприяти зниженню кількості інфікованих, навіть коли ними користується лише 60% населення. Відповідно, західним суспільствам варто придивитися до успіхів Китаю і Південної Кореї і знайти баланс між побоюваннями про розширення можливостей стеження з боку їхніх власних урядів і тією шкодою, якої завдають людям, замкненим у режимі карантину.
Країни, що вагаються, повинні прискорено розпочати співпрацювати задял адаптації інструментів стеження до вимог захисту цивільних прав. Це вимагатиме прозорого нагляду, чітких принципів справедливості (зокрема рівного доступу та однакового ставлення), надійного захисту даних, аудиту використовуваних алгоритмів.
По-третє, найнадійніша глобальна стратегія виходу з кризи Covid-19 — це поява ефективної вакцини. На щастя, міжнародне наукове співробітництво прискорює прогрес на шляху до створення такої вакцини. Вчені Китаю, США та Європи обмінюються даними про геномні послідовності вірусу; лікарі з Гарвардського університету, з госпіталю Сіцзін у китайському Сіані, а також з північної Італії розробляють методи лікування; а провідні вірусологи обмінюються своїми відкриттями на конференц-коллах Всесвітньої організації охорони здоров’я і публікують їх в онлайн-архівах, таких як medRxiv і bioRxiv.
Міжнародне співробітництво буде потрібне для того, щоб гарантувати, що вакцину використовуватимуть у всьому світі. Останнім часом китайська влада повідомляє про нові випадки Covid-19, які були «імпортовані» з інших країн, а деякі експерти в Європі і Північній Америці вже прогнозують другу хвилю епідемії коронавірусу.
Тут можна згадати повчальну історію. Завдяки вакцинації, більшість багатих країн зуміли в односторонньому порядку ліквідувати віспу вже до кінця 1940-х років, однак хвороба продовжувала повертатися в ці країни з-за кордону. Потрібні були розпочаті ВООЗ глобальні зусилля, які допомогли викорінити віспу в усьому світі до 1978 року.
Крім того,є потреба в системі раннього попередження для виявлення випадків появи нових або мутованих вірусів. Як показує приклад Південної Кореї, раннє виявлення спалаху Covid-19 дозволило уряду країни швидко відреагувати, проводячи масове тестування, залучаючи все населення до роботи з відстеження контактів і стримування пандемії і, тим самим, потенційно знижуючи економічні і соціальні збитки від цього спалаху.
Але система раннього попередження вимагає, щоб уряди повідомляли світові про появу нових інфекцій одразу, як тільки вони самі про них дізнаються, а це може бути вельми делікатне питання. Державам потрібні гарантії, що, повідомивши про спалах захворювання, вони не піддаватимуться негайному покаранню у вигляді надмірних заборон на пересування людей і торгових обмежень, а будь-які подібні заходи запроваджуватимуть колективно.
Світові слід було засвоїти цей урок ще протягом двох минулих десятиліть під час епідемій SARS і Ебола. Введені 40 країнами заборони на пересування людей і торговельні обмеження призвели до приховування інформації про спалахи Ебола, що загальмувало глобальне реагування. Через досвід, отриманий під час епідемії SARS, керівництво Китаю, можливо, виявилося менш схильним інформувати решту світу про спалах Covid-19. І дійсно, як тільки воно це зробило, багато країн почали закривати свої кордони всупереч рекомендаціям ВООЗ. Коли ця криза завершиться, урядам треба буде зайнятися зміцненням системи раннього попередження, розуміючи, що це вимагатиме колективної взаємності за принципом quid pro quo.
Нарешті, чим швидше й ефективніше ми будемо займатися стримуванням поширення вірусу в найбідніших і найбільш густонаселених країнах світу, тим краще ми зможемо захистити кожного з нас. Для цього знадобляться термінові інвестиції у профілактику захворювань, а значить, знову-таки співпраця, зокрема в рамках Африканських центрів з контролю і профілактики захворювань, програм надзвичайного фінансування Міжнародного валютного фонду (станом на сьогодні таке фінансування запросили вже більш ніж 90 країн), програми Світового банку з надання надзвичайної допомоги охороні здоров’я.
Пандемія Covid-19 створює безпрецедентну загрозу для здоров’я населення і світової економіки. Лише відкинувши націоналістичну риторику і політику та підтримавши зміцнення міжнародного співробітництва, уряди зможуть захистити людей, інтереси яких вони, за їхніми ж власними словами, представляють.
Copyright: Project Syndicate, 2020.
НВ володіє ексклюзивним правом на публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ