Женіться за ідеями, а гроші наздоженуть
Тепер м’яч на полі підприємців. Держава створила чи не найкращі умови за всі роки незалежності, щоб малий і середній бізнес кредитувався і зростав
Черга за креативними ідеями. Якісними бізнес-планами та кредитними проєктами. Як казав Тоні Шей (CEO Zappos), женіться за ідеєю, а не за грошима. І тоді гроші самі поженуться за вами.
Доступні кредити під 5−7−9% затребувані. Процес пішов. Кажу це зі знанням справи. І це однозначно нова сторінка. Сторінка в історії української банківської системи, економіки та країни в цілому. Йдеться не тільки про те, що повномасштабне кредитування реального сектора відновлюється. А й про принципово нові правила гри — міжнародні стандарти до ризиків такого кредитування.
Вони, в свою чергу, дають принципово нову, вищу якість кредитних портфелів банків. На виході: здоровіша, стресостійкіша, більш диверсифікована й конкурентоспроможна українська економіка.
Чого ми якраз і потребували останніх років зо 30…
Але я хотів би більше зупинитися на іншій частині — творчій, креативній, яка й лежить в основі підприємницької ініціативи. А для цього треба ціла екосистема мотивації та навчання й самонавчання. Практично зі шкільної лави або й дитячого садочка.
Бути підприємцем — це престижно. Така ідеологема — основа основ у всіх розвинених країнах. Бо ти справжній герой — заробляєш сам, сплачуєш податки і створюєш нові робочі місця.
І, чесно кажучи, це не щось нове для українців. А добре забуте старе.
Наші предки в дорадянський та й ранньорадянський час (періоду НЕПу) вирізнялися хазяйновитістю, прагненням мати своє (землю, майстерню, транспорт, будь-який інший засіб виробництва) й економічно зростати. Для цього вони навчались, самонавчались, інвестували в освіту своїх дітей. Заощаджували і примножували. Не жили одним днем, а думали на кілька поколінь наперед. Це і є сталий розвиток. В особистісному чи родинному масштабі.
Я не кажу, що нам варто жити за принципом «назад у майбутнє». Звісно, ні. Тим більше, що сучасні інформаційні технології для отримання нових знань (зокрема вивчення іноземних мов) і нових видів бізнесу відкривають практично необмежені можливості і стирають всі кордони між країнами й людьми.
І у нас в країні вже є дуже багато різноманітних освітніх ініціатив для підприємців або для того, щоб стати підприємцем. Одна з них і наша програма з підтримки малого бізнесу «Будуй своє», яка пропонує онлайн навчання на спеціальному порталі.
Утім у нашій системі освіти, як середньої, так і вищої, в цьому плані, грубо кажучи, ще й кінь не валявся. Тому що практично як державні школи, так і приватні, як держзамовлення, так і платне навчання у вишах досі в більшості заточене під стару планову економіку, зі старими або створеними ще за радянським стандартом підручниками й посібниками.
Дітей і молодь ніхто не навчає, як та чи інша їхня профільна освіта, спеціальність допоможе їм провадити свою приватну практику. Простіше кажучи — як їм з їхнім дипломом стати підприємцем у своїй сфері.
Для юриста, економіста, фінансиста — це ще більш-менш зрозуміло й очевидно. Життя навчило, та й то далеко не всіх.
Але ось, скажімо, для педагога, філолога, біолога, навіть лікаря чи інженера у навчальних програмах і з вуст педагогів та викладачів ще й досі маячить «перспектива» роботи на ставку в державній установі або на великому заводі-монстрі. Хоча вони куди крутіше й успішніше могли б собі дати раду як приватні підприємці, як засновники хай невеличкого, локального, але затребуваного бізнесу. Я вже не кажу про працівників робітничих спеціальностей — сантехніків, мулярів, водіїв вантажівок і автобусів, які їдуть до Польщі, хоча тут, в Україні могли б мати свою справу.
А тим часом світ кардинально змінюється. Швидше і ефективніше навіть у глобальних ланцюжках виробництва товарів і послуг знаходять себе не холдинги та корпорації, а якраз невеличкі локальні компанії, які мислять креативно та інноваційно. Далі кращі з кращих зростають до національних і навіть глобальних масштабів. І приклади всі знають — від Епл і Майкрософт до Фейсбук, Амазон й Гугл.
Звісно, можна все життя бідкатися і посилатися на те, що Україна — не Америка. Але насправді все в цьому світі відносно. Якщо українці можуть успішно вести бізнес в Америці, Польщі чи Німеччині, то тим більше вони зможуть це робити і в Україні.
Тим більше, для цього потрібні лише дві речі: правила — і вони зараз прискорено створюються й змінюються в турборежимі (хай і з великою затримкою після проголошення незалежності), а також — знання.
Це як для водіння машини — важливі не лише самі правила, але й вміння їздити учасників дорожнього руху. А щоб цих правил дотримуватися — має бути культура водіння. У даному разі - культура підприємництва. Як філософія мислення, філософія життя, яка лежить в основі всього.
А це значить — нові знання, нові ідеї й нові проєкти, за якими ми маємо гнатися щомиті.
І тоді гроші нас обов’язково наздоженуть.
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ