У підручниках цього немає. Сім тез про економічний фронт в умовах війни

Промова голови НБУ Андрія Пишного в рамках пленарного засідання літніх зборів Central Banking

Війна. Це не лише жахливе слово. Це — реальність, яка є ще жахливішою. Це екзистенційний виклик для народу України. Він був для нас очевидним з перших днів війни і став очевидним для світу після трагедій Бучі, Маріуполя та багатьох українських міст.

Це екзистенційний виклик і для європейського регіону, як видно з екологічної катастрофи, спричиненої знищенням росіянами Каховської греблі. Тому ми, українці, не маємо іншого вибору, ніж чинити спротив та перемогти.

Водночас війна мобілізувала наші внутрішні зусилля та масштабну допомогу наших партнерів, зокрема й у фінансовій сфері. Підтримка і партнерство — не лише допомогли вистояти. Вони стали одним з ключових елементів нашої суперсили, яку ми в НБУ називаємо Фактор незламності.

Я вдячний за промову пану Шактіканту Дасу (Голові Резервного банку Індії), який дуже вдало використав згадку про «чорних лебедів», яку я розвину у своєму виступі. Адже наш Фактор незламності має певний відомий у західному світі синонім, запропонований вже понад десяток років тому Насімом Талебом — це антикрихкість. Здатність функціонувати в умовах невизначеності і досягати успіху.

Ця українська антикрихкість, незламність протягом війни стала абсолютно реальним економічним фактором, який ми навіть беремо до уваги, формуючи політику. І міжнародна підтримка, зокрема від наших колег з інших центральних банків, є мультиплікатором цієї нашої незламності.

Чому ж наш досвід є важливим? Для цього є щонайменше три причини:

По-перше, ми опинилися на передньому краї конфлікту, який був викликаний спробами реваншу з боку автократії, та минулого як такого. Сучасний світ сподівався на спокійну еволюцію. Українці також. Однак нам такої можливості не залишили. На жаль, ми маємо рухатися вперед надто кривавою ціною. Україна виявилась тим самим замковим каменем, на якому тримається перехід до нового світового порядку, насамперед — перехід до нового безпекового та економічного порядку.

Україна чинила і чинить опір, маючи вкрай обмежені ресурси

По-друге, Україна є першим бійцем, який опинився на лінії зіткнення між майбутнім та минулим. Будемо відвертими: навіть у часи «холодної війни» не було настільки потужної невизначеності, як зараз. Не було настільки глибокої вразливості світової економіки відносно шоків, які здатні генерувати виклики протистояння. Нафтова криза 70-х виглядає пересічною проблемою на тлі того, що відбувається зараз, наприклад, із продовольством або з виробництвом сучасних електронних чипів.

По-третє, Україна чинила і чинить опір, маючи вкрай обмежені ресурси. Жодних підручників щодо дій в умовах повномасштабної війни в центрі Європи 21 сторіччя немає. Ми надзвичайно цінуємо допомогу і підтримку наших партнерів. Але ресурси агресора все ще потужні. Чи має нас це лякати? Як свідчать 476 днів нашого спротиву та контрнаступ — ні, нас це не лякає. Проте вимагає швидких, нестандартних, асиметричних відповідей та взаємодії. І санкційний тиск на агресора один із потужних її прикладів.

Сукупність загроз, які Росія згенерувала своїм повномасштабним, варварським вторгненням в Україну, сформувала «ідеальний шторм». Вимушені мігранти, руйнування ланцюгів постачання, техногенні та екологічні катастрофи, намагання протестити імунітет демократичного світу до опору, зазіхання на глобальну систему безпеки.

Композиція цих чинників та явищ стала тим самим «чорним лебедем», якого мало хто очікував. Утворився такий собі отвір у часі, через який хлинули в сучасний гуманний світ жахливі речі, схожі на ті, що відбувалися в Європі в часи Другої світової війни, але доповнені картинами апокаліптичного майбутнього. Сучасний центральний банк у країні з фінансовою системою, яка має високий рівень технологічності та цифровізації, зіштовхується з жахливими речами.

І відповідь на ці виклики має бути сформована. Світу варто відповісти спільними зусиллями — потужно, креативно, асиметрично. Ми не лише діємо в умовах триваючої війни, ми постійно аналізуємо загрози, умови та можливості. Тож маю сміливість запропонувати на ваш розгляд декілька тез.

Теза № 1: якщо неможливо передбачити вигляд майбутніх «чорних лебедів», то, певно, ми всі повинні стати антикрихкими. За останні кілька років світ стикається з «чорними лебедями», тобто неочікуваними подіями і впливами, доволі регулярно. Ковід, війна РФ проти України, що далі? Може, майбутнє протистояння демократичного світу авторитарним режимам, про яке я вже згадав. Або «кліматичний виклик», але цей лебідь нам відомий заздалегідь, тож він не чорний, хоча виклик глобальний і вкрай небезпечний.

Повернуся ще раз до книги Нассіма Талеба «Антикрихкість. Про (не) вразливе у реальному житті». Це цитата з неї: «Зрозумівши механізми антикрихкості, можна сформулювати систематичні й послідовні поради для ухвалення непрогнозованих рішень в умовах невизначеності…».

Комусь ідеї пана Талеба здаються надто екстравагантними, але до них варто придивитися хоча б тому, що він на власні очі бачив вплив війни на життя в Лівані, де він народився і сформувався як особистість. Крім того, я впевнений, що кожен із тут присутніх знаходиться в пошуку рішень, що допомагають бути готовими до мало передбачуваних подій та впливу екзогенних факторів. Впливу, який з кожним роком зростає.

Цей вплив екзогенних чинників зростає тому, що світ стає все більше взаємопов'язаним. І навіть доволі очікувані або передбачувані події, якщо вони певним чином поєднаються в часі та просторі, здатні утворити чергового «чорного лебедя». Приклади такої взаємопов'язаності? Хоча б продовольча криза в Африці, де на вже відомі проблеми (кліматичні, міждержавні відносини, потужне глобальне подорожчання продовольства) нашарувалась агресія російської федерації проти України. А Україна, що для декого стало новиною, грає ключову роль у світовій продовольчій безпеці.

Теза № 2 стосується особливої ролі лідерів центральних банків. Ми вже бачимо, що фінансова система — ключове поле бою під час протистояння глобальним викликам. Руйнування фінансової системи схоже за наслідками з руйнуванням системи кровообігу в людини. Найголовніше під час протистояння глобальним викликам — уникнути «шрамування» фінансових систем зокрема та світової економіки загалом. Найсвіжіший приклад «шрамування» — це «інфляційний хвіст» після Ковіду-19.

Хіба не вперше про потужний довгостроковий вплив фінансової кризи на стан суспільства та економіки загалом оголосила шановна пані Крісталіна Георгієва, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду на початку квітня 2020 року, в розпал пандемії: «…ми сповнені рішучості використати фінансові ресурси стільки, скільки необхідно, щоб захистити економіку від шрамів цієї кризи… … захистіть свою економіку, найвразливіших людей і компанії, щоб вони могли утримувати своїх працівників. Тому що найбільший ризик, який ми бачимо, — це хвиля банкрутств і звільнень, які ускладнять вихід із цієї кризи».

Тож зараз ми вбачаємо одну з ключових задач для себе в мінімізації шрамування української економіки. Ми побачили для себе приклад і зробили висновки з потужних і дещо нестандартних кроків міжнародних фінансових організацій та найдосвідченіших центральних банків під час подолання наслідків пандемії 2019−2020 років.

З початком війни ми спрямовували наші заходи передусім на забезпечення безперебійного функціонування банківської системи та платежів в економіці. На першому етапі довелося вдаватися до підтримки держбюджету за одночасного обмеження його монетизації, що допомогло втримати макрофінансову стійкість. Вдалося зберегти довіру до національної валюти, контроль за темпами зростання цін та відносну стабільність на валютному ринку. Запрацював внутрішній борговий ринок. І це в умовах, коли воєнний шок призвів до втрати третини ВВП.

Завдяки адміністративним заходам, дозованим обмеженням, виваженій політиці інтервенцій та міжнародній допомозі вдалося зберегти міжнародні резерви. Сьогодні вони на максимальному рівні за останні 11 років. І сповільнити темпи зростання споживчих цін майже вдвічі порівняно з піковими значеннями — до 15% річних станом на 1 червня.

І все це разом створило можливість почати підготовку до повернення ринкових механізмів. Водночас це сприяло збереженню стійкості банківської системи і навіть обережному відновленню кредитування.

Теза № 3 стосується надзвичайного характеру нашого досвіду. Не маючи підручників на випадок повномасштабного вторгнення, НБУ став генератором та тестувальником нових нестандартних рішень. Ми працювали в умовах найжорсткіших ресурсних обмежень, пропонуючи і обговорюючи з іноземними партнерами рішення, які в результаті спричинили зміни в політиці і підходах провідних міжнародних фінансових організацій. Україна отримала дуже дорогою ціною вкрай цінний досвід.

Прикладом може бути нова програма з МВФ. Вона є частиною загального пакета зовнішньої фінансової підтримки України, який становить $115 млрд — це за базовим сценарієм. На випадок агресивнішої та тривалішої військової агресії обсяги необхідної підтримки збільшуються до $140 млрд. Ураховуючи умови, в яких була ухвалена нова програма з МВФ, передбачене нею фінансування та якісні зміни у співпраці з Фондом, вона є безпрецедентною. Адже досі його мандат не розповсюджувався на випадки війни через складність оцінки безпекових ризиків. Відтепер кредитні програми можуть затверджуватися і в ситуаціях «винятково високої невизначеності, включаючи екзогенні потрясіння, які перебувають поза контролем влади країни та сфери її економічної політики». Тобто в майбутньому на допомогу зможуть розраховувати й інші країни, які потерпають від військової агресії чи інших тривалих зовнішніх шоків.

Це означає, що світ, який став ще вразливіший після вторгнення РФ на українські території, стане більш захищеним. А отже, довівши спроможність протидіяти екстремальним викликами належно виконувати зобов’язання навіть в умовах війни, Україна зробила своєрідний подарунок усьому світу.

Відкрита економіка, доволі глибока орієнтація на експорт, нещодавній шок від наслідків пандемії, доволі скромний рівень ВВП на душу населення — і на тлі цього захоплення агресором майже третини території, удари по енергетичній та транспортній інфраструктурі. Це жахливе поєднання. І ми з цим впоралися, зберегли фінансову та цінову стабільність. Маємо чим поділитися.

Теза № 4 — про гнучкість та готовність до адаптації Центрального банку як інституції. Ми, звісно, тримали в шухляді кілька варіантів «плану Б». Але вони мають критичні обмеження, оскільки лебідь є «чорним». Реальний шок виявився набагато потужнішим. Тому Центральний банк як інституція має стати суперадаптивним, значно більш інноваційним, ніж у класичному розумінні.

Центральний банк, як вчить наш досвід, має також бути більш інноваційним та проактивним, ніж можливе джерело невизначеності. Ми напрацювали певний досвід з 2014 року, коли росія окупувала Крим та частину Донецької та Луганської областей. Ми готувалися і пропрацьовували, але вкрай важливим стали оперативність та готовність діяти одразу після того, як перші ракети впали на столицю країни, в кількох кілометрах від головного офісу НБУ.

Теза № 5: люди — основа антикрихкості. Врешті-решт ця антикрихкість реалізується конкретною командою, конкретними людьми. І ці люди мають втримати систему навіть в умовах, коли земля фізично пливе з-під ніг, а небо падає ракетами на голову. Нічого не буде варта стратегія, яку нікому реалізовувати. І навпаки, кожна вмотивована та фахова людина в команді є носієм антикрихкості, маючи в собі наш Фактор незламності.

Коли з початку осені 2022 року Росія намагалася знищити українську енергетику, ми створили єдину і унікальну спільну банківську мережу — POWER BANKING, тобто систему безперебійного функціонування фінансової системи в умовах регулярних відключень електрики та повного блекауту. Спробуйте уявити, щоб банки-конкуренти підтримували один одного. Саме так, це працювало в Україні. Весь фінансовий сектор працював у той кризовий період як єдина команда. Це не тільки про фаховість, рівень кваліфікації та технологічну просунутість. Це також про етику, відданість справі та патріотизм.

Ми маємо зберігати стратегічний фокус і скорочувати зони невизначеності для суспільства та бізнесу. І про це в мене — теза № 6. Наш досвід свідчить: центральний банк має формувати стратегію антикрихкості на підвалинах максимально швидкого скорочення зон невизначеності, формування спроможності до автономного вирішення локальних проблем учасниками фінансового сектору, проактивного залучення стейкхолдерів до спільного вирішення виникаючих проблем, точного балансування пріоритетів.

Ми заклали усі ці принципи в основу нової стратегії НБУ, яку прийняли буквально кілька тижнів тому. І яка має власну назву — «Фінансова фортеця».

Загрози та виклики як воєнного часу, так і післявоєнної відбудови вимагали від НБУ оновлення стратегічних цілей розвитку та підвищення гнучкості методології планування. Незважаючи на те, що ми не мали і поки що не маємо відповіді на ключове запитання «коли закінчиться війна?».

Наскільки доцільне стратегічне планування до закінчення бойових дій? Чи ми маємо розглядати в таких умовах стратегічне планування як інструмент для скорочення невизначеності? Ми відповіли ствердно. Можливо, саме тому Національний банк виявився першою і поки єдиною держустановою в Україні, яка публічно презентувала нову стратегію під час війни. Так ми отримали достатньо чесний та конкретний документ, який має два головні фокуси. Перший фокус — це період спротиву та адаптація до європейських стандартів. Другий фокус — післявоєнне відновлення. Ми мали зважати на виклики часу. Зважати на нові умови і потребу в скороченні зон невизначеності.

Моя теза № 7 стосується ролі центральних банків як джерела стабільності та лідерства. В цьому сенсі вкрай важлива оперативна взаємодія з колегами, центральними банками — обмін інформацією, взаємна підтримка.

Лідерство центральних банків полягає ще й у тому, щоб потужно використовувати наявні мандати та міжнародні правові механізми. Приклади? Наближається Пленарне засідання FATF, усі ми очікуємо результатів, які визначатимуть майбутні заходи щодо запобігання відмиванню доходів та фінансуванню тероризму. Насамперед включення до чорного списку держави, яка підриває не лише фінансову систему, а й глобальну архітектуру безпеки. Росія має бути в чорному списку. Україна підготувала відповідну заяву, маючи чіткі юридичні аргументи і беззаперечні докази, що підтверджують участь Росії у фінансуванні тероризму. Сподіваємося, що ваші делегації підтримають віднесення РФ до чорного списку з метою убезпечення міжнародної фінансової системи від її злочинних дій.

Наполягаю, що пожежу варто погасити в сусіда до того, як вона перекинеться на твою домівку. Вважаю, що це є гідна спільна відповідь і потужні підвалини глобальної фінансової антикрихкості.

Стислі висновки

Висновок перший — про відповідальність, що розширилася практично до горизонту. Лідери центральних банків приймають рішення, які є тригерами для світу загалом. Тож на нас лежить шалена відповідальність. Відповідальність перед суспільством. Лідерство центральних банків вже вийшло за межі виключно фінансового сектору. Це факт.

Висновок другий — про антикрихкість, яка має стати складовою нашої ДНК. Фінансові системи мають стати антикрихкими. Тож маємо генерувати нову Якість стратегій. Це має стати нашою внутрішньою прошивкою.

Висновок третій — про наш внесок до глобальної безпекової системи.

І тут я хочу подякувати і вклонитися нашим захисникам. Збройним силам України. Наразі в Україні ми молимося абсолютно конкретним Богам, які мають обличчя та імена. Я гордий знати декого з них особисто. Саме вони тримають над нами небо. Небо, з якого лише у травні нам на голови летіло понад 560 ракет та дронів-камікадзе. Завдяки мужності цих хлопців і дівчат я маю змогу стояти зараз тут, завдяки ним жива моя родина, живі мільйони українських громадян.

Вже зараз, здобуваючи волю в жорстоких боях, ми цим досвідом та напрацюваннями повертаємо борг тим, хто нас підтримує зараз та буде підтримувати після Перемоги.

І останнє, завершуючи виступ, ще раз подякую вам та всім людям, які підтримують боротьбу України за цінності гуманізму, свободи та демократії. У своїй промові на врученні Нобелівської премії миру в грудні 2022 року українка Олександра Матвійчук сказала: «Я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідарності. Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною». Це, можливо, надто жорстко як для офіційної промови голови Центробанку. Але продовжу іншими її словами: «Час взяти відповідальність! Ми не знаємо, скільки у нас цього часу».

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV