Читайте NV у Google
Втручання Китаю має принципове значення
Білорусь розташована на північ від України, і ці дві країни тісно пов’язані спільною історією та етнічним корінням. І білоруси, і українці, так само як і росіяни, належать до східних слов’ян, однак протягом століть вони входили до складу Речі Посполитої, що сформувало їхню особливу ідентичність. Обидві країни також були частиною СРСР аж до його розпаду в грудні 1991 року — після виходу України зі складу Союзу. А у 2014 році нескорені українці повстали проти свого проросійського президента. У відповідь Москва здійснила вторгнення й захопила 7% української території, включно з Кримом. А у 2022 році Путін спробував захопити всю Україну, але за п’ять років довів до банкрутства власну економіку, зруйнував свої збройні сили й зрештою контролює лише 19% чужої країни.
Білоруси, своєю чергою, у 2020 році підняли продемократичну революцію, однак її було жорстоко придушено за прямого втручання Росії. Попри це, відтоді президенту Білорусі Олександру Лукашенку вдавалося протистояти повному поглинанню країни Росією, а з 2022 року — успішно ухилятися від вимог Путіна відкрито вступити у війну проти України.
Протягом 13 років Пекін активно інвестував у Білорусь
Білорусь має надзвичайно важливе геополітичне значення з низки причин. Вона відіграє ключову роль у війні Росії проти Європи. Путін прагне залучити білоруську армію разом зі своїми військами, щоб відкрити проти України другий, північний фронт, а також тримати в «заручниках» кілька країн НАТО — насамперед держави Балтії та Польщу — вздовж протяжної ділянки кордону. Тривалий час Путін розміщував у Білорусі лише бази із символічним контингентом у дві тисячі військових, однак останнім часом ситуація різко змінилася: Кремль розгорнув на території сусідньої країни десятки тактичних ядерних боєзарядів і потужні ракетні комплекси. Крім того, вздовж білорусько-українського кордону Росія розмістила станції управління безпілотниками, які забезпечують її удари дронами та ракетами по Україні. Але 19 червня президент України Володимир Зеленський вимагав від Білорусі демонтувати ці станції й дав Лукашенку тиждень на виконання цієї вимоги. «Гадаю, тижня йому буде достатньо. Якщо він цього не зробить, це зробимо ми», — заявив Зеленський на пресконференції. До 22 червня станції припинили роботу.
Через жорстоку п’ятирічну війну Путіна Білорусь та її лідер опинилися між двох вогнів. Досі Лукашенко майстерно маневрував поміж політичними загрозами, тримаючись осторонь цього конфлікту. Його ретельно розіграний «нейтралітет» допомагав як Україні, так і її союзникам. Попри економічну залежність від Росії, він відмовлявся віддавати білоруській армії наказ підтримати війну. Утім, російські військові бази в Білорусі сприяли здійсненню кількох вторгнень і атак проти України. Тепер же роздратований Путін вимагає від Мінська більшої допомоги, а Лукашенко примудряється блокувати ці наміри, демонструючи при цьому вражаючу дипломатичну гнучкість.
26 червня Лукашенко поступився вимогам України та розпорядився закрити російські станції управління дронами. Одразу після цього його викликали на закриті переговори з Путіним до віддаленого російського регіону, де на нього чинили тиск, домагаючись приєднання Білорусі до війни Росії проти України. Проте 29 червня Лукашенко вилетів до Пекіна на зустріч із головою КНР Сі Цзіньпіном, і обидва лідери заявили про єдність своїх позицій. Як повідомив китайський уряд, «голова Сі Цзіньпін наголосив, що Китай і Білорусь повинні підтримувати стратегічну взаємодію та продовжувати розвивати двосторонні відносини на високому рівні, щоб приносити ще більше користі обом народам. Китай підтримує Білорусь у захисті її національного суверенітету, незалежності й територіальної цілісності, а також у виборі шляху розвитку, що відповідає її національним умовам. Китай і надалі підтримуватиме розвиток Білорусі в межах своїх можливостей».
Ця заява була визначною. Лукашенко не лише особисто протидіяв тиску з боку Росії, а й заручився підтримкою Китаю в питаннях суверенітету та економічного розвитку Білорусі, попри те, що Пекін є наддержавою, яка перебуває в союзі з Москвою. Це пояснюється тим, що Китай вже давно має в цьому регіоні власні інтереси й амбіції. Після зустрічі в Пекіні Лукашенко 6 липня повернувся до Мінська й прямо та публічно заявив, що білоруські війська не вирушать воювати в Україну. Виступаючи у військовому училищі, він сказав: «Ще раз наголошую, дорогі товариші: ніхто не збирається відправляти вас у цю криваву бійню. Нам не потрібна війна; погано, що війна триває в Україні. Ми виступаємо за мирне врегулювання питань».
Лукашенко заручився підтримкою Китаю, оскільки протягом 13 років Пекін активно інвестував у Білорусь, розбудовуючи залізничну та дорожню інфраструктуру, покликану з'єднати Китай із європейськими ринками. Саме ініціатива «Пояс і шлях» заклала підґрунтя для міцних двосторонніх торговельних та інвестиційних відносин. Для Білорусі цей зв’язок із Китаєм був важливим як засіб зменшення залежності від Росії, а також як можливість отримати доступ до китайських товарів і технологій, щоб почуватися вільніше в умовах жорсткого санкційного тиску з боку Заходу. Тепер же це партнерство стало для Лукашенка рятівним колом, що дозволяє протистояти російським вимогам відправити білоруських солдатів воювати проти України.
Стратегія Лукашенка була політично виваженою ще й тому, що 97% білорусів виступають проти будь-якої прямої участі у війні в Україні. Якби він погодився на вимоги Путіна, то, найімовірніше, зіткнувся б із новою революцією або масовими вуличними протестами. За оцінками, з 2022 року десятки тисяч білорусів таємно допомагали Україні або служили в її збройних силах. Вони також невдоволені присутністю російських військ і фактичною окупацією своєї країни.
Зеленський також говорив про небезпеку, що загрожує білорусам у разі вступу їхньої країни у війну: «Коли Лукашенко каже, що не хоче бути втягнутим у війну, йому варто бути чесним бодай зі своїм народом, — заявив Зеленський. — У війну може бути втягнутий не лише він сам: Росія здатна втягнути в неї всю його країну». Це послання знайшло сильний відгук серед білорусів, адже в роки Другої світової війни саме Україна та Білорусь зазнали найбільших людських втрат і одних із наймасштабніших руйнувань серед усіх регіонів світу. Обидві країни пережили тотальну нацистську окупацію та перетворилися на руїни, опинившись в епіцентрі бойових дій на Східному фронті. Війна забрала життя понад 10 мільйонів людей, а на тих, хто вижив, чекали десятиліття радянського ярма.
Сьогодні дві держави знову опинилися втягнутими в чергову жорстоку європейську війну. Україна вже п’ять років зазнає руйнівних ударів, але попри все продовжує тримати оборону Європи та НАТО. Наступною на черзі є Білорусь — залежна від Москви, але поки що не повністю нею анексована. Досі Лукашенко, який є наполовину українцем, уміло маневрує в цій надскладній ситуації, хоча обставини роблять це завдання далеко не простим. Білорусь отримує від Москви нафту й природний газ за пільговими цінами, а також позичила в Росії величезні суми, втративши тим самим економічну незалежність. Країна фактично перетворилася на повноцінного сателіта Росії й просто зараз перебуває під прицілом Путіна як його наступний територіальний трофей.
Втручання Китаю має принципове значення. Вочевидь, Пекін виходить із того, що російська війна поступово піде на спад, і розглядає як Україну, так і Білорусь як майбутні економічні центри та потенційно великих торговельних партнерів.
Однак для українців Лукашенко — це людина, яка продала свою країну Москві. «Він пішов на ризик за принципом „все або нічого“ — як гравець у казино, що ставить усе на одне число. Він поставив на те, що Росія знищить Україну, — сказав Зеленський. — Але він зайшов у казино не того дня. Був упевнений, що зірве джекпот. Та нічого він не зірвав. Хороша новина полягає в тому, що від Путіна його, як на мене, відрізняє повне розуміння всіх ризиків. Якщо ти знаєш, що війну не виграно, а потім тебе раптом втягують у неї ще глибше — вже як союзника в цій війні, — то в нього вистачає здорового глузду, щоб усвідомити: цього не варто допускати».
Говорячи про майбутнє, Зеленський заявив, що добросусідські відносини між Україною та Білоруссю можливі, але лише за умови, що обидві держави будуть справді незалежними від Москви.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Даян Френсіс. Републікація повної версії тексту заборонена.